До дня археолога з 15 серпня 2018 року у першому залі КЗ КОР “Київський обласний археологічний музей” представлений фотоматеріал та знахідки з розкопок 1976-1988 років з поселення трипільської культури Майданецьке, Тальнівського р-ну, Черкаської обл. Майданецьке – поселення трипільської культури (томашівська група) першої пол. ІV тис. до н. е. Вперше відкрите та досліджене Б. П. Безвенглинським у 1927 році.
План поселення Майданецьке
Завдяки аерофотознімкам 1964-1966 рр. К. В. Шишкін дешифрував у цьому місці поселення площею близько 200 га, а 1971-1974 рр. В. П. Дудкін провів археолого-магнітометричні дослідження, на підставі яких було досліджено план поселення. За даними загальна кількість жител становила 1575, розміщених у чотирьох еліптичних кільцевих зон, що стверджує про наявність 6-10 тис населення.
Відновлені дослідження 2011 року та геомагнітна зйомка плану поселення спільною українсько-німецькою експедицією Римсько-Германська комісія Німецького інституту археології – представник К. Расемани та Інститут археології НАН України – представник М. Ю. Відейко) підтвердила план В. П, Дудкіна, але виявила більшу кількість жител, яких виявилось не 1575, а 2900, що робить його одним з найбільших енеолітичних поселень Європи.
Археологічні дослідження
Майданецьке досліджувалося Трипільською комплексною експедицією підкерівництвом М. М. Шмаглія 1972-1980 рр. та Трипільською експедицією Інституту археології АН УРСР 1983-1991 рр. В дослідженнях брали участь співробітники Інституту археології НАНУ – Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко, С. М. Рижов та ін.
Під керівництвом М. М. Шмаглія досліджено рештки 34 споруд – житлових та господарчих, в т. ч. двоповерхових. Матеріали з розкопок також зберігаються у наукових фондах Інституту археології НАНУ та експонуються в Національному музеї історії України, Археологічному музеї Інституту археології НАНУ, Черкаському обласному археологічному музеї, Тальнівському музеї історії хліборобства.
Спільна україно-німецька експедиція відновила археологічні розкопки 2013 року (університет з міста КІль, Німеччина та Інститут археології НАНУ), подальші дослідження проводилися також 2014 році та 2016 р. (долучилися співробітники НДЛ археології Київського університету ім. Б. Грінченка). Протягом яких за результатами геомагнітної зйомки досліджено залишки декількох двоповерхових жител, багатоканальний гончарний горн, ями, розкопано залишки громадської споруди розміром близько 10х20 м та досліджено сліди укріплень – один з ровів від палісад. А також встановлено, що поселення існувало не 50-70 років, як вважали раніше, а близько 200 років і принаймні двічі було перебудоване.