Коли народився Наливайко – й досі невідомо. У 1558 році? Чи то був уже початок 1560-х років? Що там дата, навіть ім’я українського гетьмана у різних джерелах варіюється у широкому діапазоні – Павло, Шимон, Семен, Северин, Семерин, Семерій.
Северин, ймовірно, походив із дрібної української православної шляхти. Можливим місцем народження називають м. Гусятин (нині Тернопільська область), але зростав, очевидно, в Острозі. Після смерті батька, забитого до смерті слугами польського магната М.Калиновського, з матір’ю переїхав до Острога. Його брат, Дем’ян, священик домашньої церкви князя Костянтина Острозького в Острозі, був пов’язаний з Острозькою академією, викладав у її стінах. Другий брат Северина займався шевською справою в Острозі. Відомо також про сестру Олену. Наливайко дістав добру освіту в Острозі, тяжів до військової справи та історії козаччини. Потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти Османської імперії (Туреччина і Кримське ханство). За свідченням польського хроніста Й. Бельського, Наливайко був «людина незвичайна, вродливий чоловік, до того ж чудовий гармаш», відзначався винятковою хоробрістю і був талановитим воєначальником. Повернувшись згодом до Острога, вступив на службу сотником надвірної корогви (тобто охорони) до великого українського магната Костянтина Острозького. На цій посаді Наливайко брав участь у конфлікті свого господаря із запорізьким гетьманом Криштофом Косинським, внаслідок чого його стосунки із запорожцями були надовго зіпсовані.
У 1594 році залишив службу та організував на Брацлавщині загін не реєстрових козаків. Влітку 1594 року на чолі 2500 не реєстрових козаків рушив у Молдову, де розбив кримських татар, що йшли на Угорщину, і захопив зброю та кілька тисяч коней. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся до запорожців і закликав почати спільну боротьбу проти турецько – татарських загарбників та проти польських і українських магнатів і шляхти.
Після кількох вдалих походів на Молдову у спілці з запорізькими козаками (1594 – 1595 рр.) Наливайко очолив повстання проти польської шляхти, яке поширилось на Поділлі, Волині, частково Київщині та Білорусі. Козаки при допомозі міщанства і селян заволоділи Брацлавом, Гусятином, Баром, Каневом, Черкасами, Слуцьком, Могилевом та іншими містами. Водночас на Вкраїні діяв загін повсталих запорожців під керівництвом Григорія Лободи і Матвія Шаули. Об’єднанню загонів перешкоджала недовіра, з якою запорожці ставилися до Наливайка після повстання К. Косинського.
У кінці 1595 р польський уряд доручив гетьманові Станіславу Жолкевському приборкати повстання. Перед спільною загрозою Наливайко у квітні 1596 р об’єднав своє військо із запорожцями на чолі з Шаулою. Повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але потім змушене було відступити на Лівобережжя.
Військо Наливайка двічі переходило м. Германівку: коли наступало з Трипілля на Б.Церкву і коли відходило з Білої на Трипілля. Це було наприкінці березня 1596 року.
Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила Наливайка, Шаулу та інших керівників повстання і 28 травня (7 червня) 1596 р видала їх Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський вирізав більшість козаків, їхніх жінок і дітей. Після майже року страшних тортур Наливайка було страчено у Варшаві 11 (21) квітня 1597 року.
Автор: Тетяна Грянка