Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою, є одним із яскравих символів української культури. До того, ж одягаючи вишиту сорочку, демонструємо не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуємо свою приналежність до віковічної української культурної традиції.
Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі, вірності та любові. Вона настільки глибоко увійшла в наше життя , що в Україні встановили спеціальне свято – День вишиванки.
Вишивка є давнім і вічно молодим мистецтвом. Це мистецтво представлено в роботах Василенко Юлії Іванівни.
Народилася майстриня 16 жовтня 1982 року в с. Трипілля. З раннього дитинства Юлія багато часу проводила з своєю бабусею – майстринею з вишивання рушників. Саме бабуся прививала малій дівчинці любов до вишивання, передавала досвід, надавала добрі поради.
Перші дитячі роботи були вишиті не відразу і складалися з простих маленьких малюнків. Шкільне навчання забирало багато зусиль, забракло часу щоб займатися улюбленою справою, але любов до вишивання залишилась. Згодом, після закінчення вузу, холодними зимовими вечорами були створені перші дорослі роботи майстрині. Спочатку це були диванні подушки, а з часом натхнення і майстерність переросли в художні твори.
Майстриня створює картини, рушники, вишиванки. Останні представлені на нашій виставці у всьому своєму розмаїтті : жіночі, чоловічі, дитячі. Виграють кольорами, різними фасонами, вдало поєднуючи старовинні традиції із сучасністю.