Один з найбільших боїв Хмельниччини, який відбувся біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького і союзним йому кримсько-єдисанським військом Ісляма III Ґерая з одного боку, та армією Речі Посполитої під командуванням Яна ІІ Казимира з іншого.
Перевага була на боці поляків, бо вони прибули туди перші і вибрали місце. Кримський Хан спізнився з підходом, тому це був мінус в тактиці Хмельницького. Також вони зробили висновки і зрозуміли, що козаки серйозний супротивник. Тому поляки навербували німецьких піхотинців, ветеранів тридцятилітньої війни, військових фахівців, таким чином вони врівноважили козацьку піхоту. Врахували досвід попередніх кампаній, де мали перевагу в кінноті, яку Богдан Хмельницький зрівноважував через союз з кримськими татарами. Шляхетська кавалерія була досить ефективною проти татар.
До 26 червня поляки прийшли до Берестечка, переправившись через р. Стир. Наступного дня зібралися йти до м. Дубно, і коли їхній авангард подолав 7-8 км, стало відомо про наближення козацького війська. Було прийняте рішення про повернення до табору.
Хмельницький довго чекав на прибуття хана і лише коли той приєднався до козаків, гетьман негайно вирушив у похід. Ранком наступного дня почалися сутички війська Речі Посполитої з кримськими татарами.
Українське військо на початку битви було зведене в 13 козацьких полків, а також понад 2000 донських козаків. Військо Речі Посполитої складалося з сил короля Яна ІІ Казиміра, великого гетьмана коронного М.Потоцького, польного гетьмана коронного М.Калиновського, великого канцлера коронного і єпископа хелмінського А.Лещинського, великого підканцлера коронного С.Корицінського, руського воєводи Я.Вишнецького, братславського воєводи С.Лянцкоронського.
Протягом 27-28 червня кримські татари намагались втягнути польську кінноту у бій, застосовуючи свою традиційну наступальну-відступальну тактику.
28 червня почалися бої герцівників (невеликі сутички) на нерівному терені, який відділяв один табір від одного.
29 червня Іслам-Ґерай ІІІ посідає панівні висоти перед Берестечком і битва відновлюється. Поляки значною силою виступають на козацький табір, який не був ще остаточно розгорнутий. Але Хмельницький миттєво ударив на них, з флангу і відрізав військо Речі Посполитої від його табору. В наслідок цього загинуло приблизно 7000 вояків Речі Посполитої, козаки здобули у бою 28 хоругов (серед них був прапор гетьмана Потоцького).
Вранці 30 червня король вишукував свою армію в такому порядку: праве крило гетьман Потоцький, ліве – гетьман Калиновський. По центру, серед польської та німецької піхоти – сам король.
Поляки вдалися до військової хитрості – гусари здали свої списи з червоними прапорцями, які були встановлені за позиціями піхоти, удаючи величезну численність армії. Також король наказав розібрати мости через Стир, щоб унеможливити відступ власних військ у разі паніки.
Ярема Вишневецький, з дозволу Яна ІІ Казиміра, атакував український табір шістьма хоругвами реєстрових козаків. Під прикриттям артилерії польська кіннота зім’яла козацькі лави і дійшла аж до табірних возів. Хмельницький вдався до відступу, а потім контратакував. Проте його зупинили полки німецької піхоти.
Козаки знову відійшли у табір, і тоді поляки почали масовий артобстріл позицій кримських татар, які розташовувались на пагорбі. Дні боїв збіглися з мусульманським святом Курбан-Байрам. Військові дії для татар були заборонені. Незабаром одне з ядер розірвалось біля ніг хана, був убитий його кінь. Військом це було сприйнято як поганий знак. Почався безлад, воїни тікали, залишаючи загиблих. Лівий фланг козацько-селянського війська залишився оголеним. Досі невідома істинна причина втечі татар з поля бою.
За однієї із версій, щоб заспокоїти татар Хмельницький разом з генеральним писарем Іваном Виговським, подалися за ними і наздогнали хана аж через 90 км поблизу міста Ямпіль. При цьому хан затримує і забирає Хмельницького з собою. Козаки на полі бою залишилися без гетьмана. Михайло Грушевський у своїх працях пише, що Хмельницького кримські татари не силували, він полишив поле битви за власним бажанням. Жодному джерелу інформацію про затримання ханом Богдана Хмельницького не вдалося спростувати.
Є ще одна версія: Хмельницький, коли побачив такий невтішний для себе розвиток подій, то з власної ініціативи відступив з кримським ханом. Адже у польсько-козацьких конфліктах була така традиція: коли козаки зазнавали поразки, то польські очільники давали їм амністії на те, що вони видавали своїх ватажків. І, очевидно, Хмельницький хотів уникнути такого сценарію.
Залишившись без гетьмана, козаки вдалися до традиційних-військових тактик – пересувають уночі табір ближче до болота, огороджуючи його возами, насипають земляний вал і навіть намагаються атакувати.
1 липня обидві армії відпочивали. Воєнні дії обмежуються лише перестрілкою. Збиралися трупи вбитих, король посилає за гарматами до Бродів, а козаки збільшували висоту земляного валу навколо табору.
2 липня поляки продовжили обстріл. Козаки відповідали артвогнем і зробили успішну вилазку.
3 липня 2000 козаків виходять з табору і вибивають поляків з пагорбів, де раніше стояли кримчаки. Надвечір Конецьпольському вдається повернути позиції назад і відтіснити козаків до табору.
Протягом 4-5 липня обстріл укріпленого козацького табору з гармат Речі Посполитої продовжився.
6 липня козаки відправляються до Яна ІІ Казиміра, послів-полковників миргородського Гладкого та Чигиринського Михайла Крису, а також писаря Переяславця.
Наступного дня 7 липня король посилає козакам листа, в якому пропонує їм попросити вибачення, видати 17 козацьких полковників, булаву Хмельницького та скласти зброю і гармати. Полковник Криса залишився у заручниках, хоча багато польських та українських істориків говорять, що він залишився добровільно, бо давно шукав нагоди перейти на бік поляків.
Ветеран, від самого початку кампанії, з 1648 року, від Жовтих Вод. Один з найкращих полковників Хмельницького. Він вирішив, що все – пішов з послами козацькими і залишився в польському таборі. Пізніше він набрав підрозділ козаків і служив. Тобто на той час вирішив, що потрібно закінчувати повстанську кар’єру.
8 липня козаки обирають нового гетьмана – Матвія Гладкого. Також відмовляються від умов Речі Посполитої і вимагають дотримання умов Зборівського договору.
Король наказує припинити переговори, готуватися до штурму й посилює артобстріл.
9 липня польський гетьман Лянцкоронський переправився через Пляшеву, про це дізнаються у козацькому таборі. Козаки розуміють, що це їм загрожує повним оточенням та перериванням шляху із незайнятих ворогом територій, через які проводилася доставка припасів та корму коням. Старшини знову відправляють листа королю, але Потоцький розриває його на очах у Яна 11 Казиміра, а полковник Криса взагалі пропонує затопити козацький табір. Він розкрив полякам план оброни. Всі задумки, які козацьке командування пробувало використати проти поляків, для супротивників таємницею не були.
10 липня полковник І.Богун вирішує відігнати Лянцкоронського з правого берега річки. Вночі з підручних засобів були наведені мости через річку Пляшеву, 2000 запоріжців виходить з табору. Чому Богун не попередив про цю вилазку інших – невідомо. З польських джерел відомо, що у козацькому таборі почалася паніка, бо всі вирішили, що Богун втік і залишив їх напризволяще. Полки починають переходити до переправ. Конецьпольський, дивлячись, що ворог відступає, кидає своє військо на них.
На переправі починається безлад, а мости не витримують, козаки сотнями падають у воду, деякі тонуть, інші роблять спроби прорватися, вступають у бій. Основна маса козаків намагається врятуватися вплав через річку і болото.
Польські джерела називають приблизно 30 тисяч загиблих козаків. Але частина, в декілька тисяч на чолі з І. Богуном і лише двома гарматами відходять уночі за Пляшеву.
Барельєф на саркофазі Яна Казимира із сценами битви під Берестечком (абатство Сен-Жермен, Париж)
Протягом останніх десятирічь в історичному заповіднику «Поле Берестецької битви» археологи ведуть великі розкопки. І судячи із знахідок кількість загиблих значно завищена польськими джерелами, вагомим аргументом, підверджуючим це, служить також і те, що вже через 2 місяці Богдан Хмельницький зміг зібрати досить велике військо, для битви під Германівкою , яка закінчилася підписанням 18 вересня у м. Біла Церква договору. За ним кількість реєстрових козаків зменшувалась до 20 000 осіб, територія козацьких володінь обмежувалась тільки Київським воєводством, шляхті поверталися і її давні володіння, а селяни – панам на панщину.
Однак це не було закінченням війни. Білоцерківський договір не був затверджений сеймом і не проіснував і року.
А вже в червні 1652 року відбулась славнозвісна битва під Батогом.
Використані джерела:
- І.К. Свєшніков. Битва під Берестечком
- Вікіпедія. Посилання на електронне джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Берестечком
- Д.Шурхало. « 370 років тому: «битва народів» під українським Берестечком»
Автор: Грянка Т. І.