У серпні 1899 року Вікентій В’ячеславович Хвойка демонстрував дослідженні ним площадки учасникам ХІ Археологічного з’їзду, що проходив у Києві. Вочевидь це була одна з найвідоміших польових екскурсій. Ось як розповідають про це «Известия ХІ Археологического Съезда»: «11 серпня члени археологічного з’їзду,числом близько 36 осіб, здійснили вчену екскурсію для проведення розкопок в місцевості, що розташована за 70 верст від Києва вниз по Дніпру».
У поїздку вирушило поважне товариство, практично вся еліта тодішньої археологічної науки: голова з’їзду П.С.Уварова, голова ІАК О.О. Бобринський, представники іноземних вчених товариств та установ, В.Б. Антонович, Д.Н. Ануніч , Д.Я. Самоквасов, Д.І. Багалій, Ю.А. Кулаковський, Є.Р. Штенр, В.Г. Ляскоронський, члени Імператорського археологічного товариства – В.О. Городцов, В.К. Трутовський, члени С-Петербургського Археологічного інституту – проф.. М.І. Веселовський, ген.-лейт. М.Ю.Бранденбург та інші запрошені.
В.В.Хвойка виїхав на місце заздалегідь та підготував об’єкти для огляду. Спершу члени з’їзду оглянули рештки площадок біля с. Гребені Ржищівської волості Київської губ., де «ще напередодні екскурсії було підготовлено декілька обширних траншей, в яких були знайдені вельми цікаві залишки посуду та знарядь праці людини, якщо не кам’яного, то початку бронзового віку».
Після завершення огляду цього селища учасники екскурсії зробили переїзд на інше поле, де на них очікували підготовлені Вікентієм Хвойкою два розкритих кургани, що містили поховання скіфського часу. Після обіду члени екскурсії попрямували до третього місця розкопок, де так само оглянули залишки площадок. Під час розкопок були знайдені «дві великі вази з оригінальним орнаментом, видобуті власноруч головою з’їзду П.С.Уваровою та головою ученого комітету з’їзду проф. В.Б. Антоновичем».
Рядки хронічки навряд чи в змозі передати сенс тієї значущої для дослідника події. Адже це була не просто екскурсія, яку він провів, – це була екскурсія на місця розкопок археологічних об’єктів, декотрі з яких були до того часу ще незнаними. В.В. Хвойці належала честь їх відкриття та перших досліджень. І саме йому, «скромному досліднику», як він себе часто називав, випало познайомити вельми поважне вчене товариство з результатами цих досліджень.
Під час з’їзду В.В.Хвойкою та В.О.Городцовим була також проведена екскурсія-дослідження курганів в Китаївській пустині і здійснено огляд печер, імовірно, «варязького походження, розташованих у правобережних дніпровських горах».
Внесок вікентія Хвойки у дослідження археологічних пам’яток
Отже, можна стверджувати, що внесок Хвойки В.В. в дослідження археологічних пам’яток різних часів є значним. Він впевнено орієнтувався в археологічній ситуації Середнього Придніпров’я, з якою був обізнаний завдяки регулярним розвідкам. В.В.Хвойка розкопав значну кількість пам’яток усіх археологічних періодів. Як і багато хто із тогочасних дослідників, він був універсалом. Звісно, у нього були уподобання, найбільший інтерес у нього викликали, передусім, дослідження трипільських та давньоруських пам’яток.
Методика досліджень В.В.Хвойки, нажаль була недосконалою. Причиною тут стала як недостатня розробленість методики польових досліджень в археологічній науці того часу, так і відсутність методичної підготовки самого В.В. Хвойки і його стійке небажання з цим рахуватися. На жаль, ці вади в польовій діяльності В.В.Хвойки відчувають на собі всі подальші дослідники-археологи, що не мають можливості використовувати матеріали його розкопок як повноцінне археологічне джерело.
Проте, не зважаючи на певні недоліки, завдяки дослідженням В.В.Хвойки була розкрита яскрава історія Середнього Придніпров’я. Відкриття ним Кирилівської палеолітичної стоянки, пам’яток трипільської культури, полів поховань, розкопки Києва та інших давньоруських міст позначили напрямки діяльності для майбутніх поколінь дослідників.
Масштабні польові археологічні дослідження, проведені В.В.Хвойкою стали джерелом для підготовки наукових публікацій. У статтях, доповідях, узагальнюючих працях він висвітлив матеріали досліджених археологічних пам’яток різного часу, охарактеризував їх та запропонував власну інтерпретацію здобутих матеріалів. Слід зазначити, що В.В.Хвойка одним із перших застосував термін «археологічна культура» стосовно пам’яток нашої місцевості, назвавши нововідкриті ним старожитності трипільською культурою. Це не дивно, оскільки він добре знав тогочасну європейську археологію і використовував її термінологію.
Звершуючи розгляд надбань В.В.Хвойки в галузі дослідження археологічних пам’яток Середнього Придніпров’я від палеоліту до Київської Русі доцільно зупинитись на ключових досягненнях, які залишились актуальними і набули розвитку в сучасній археологічній науці.
Методи досліджень та ідеї Хвойки
В галузі археології кам’яного віку як один з методів польових досліджень (поряд із стратиграфічним та іншими) сучасною наукою використовується започаткований В.В.Хвойкою метод розкопок пам’яток широкими площами. Цей метод дозволяє простежити горизонтальне розташування знахідок та їх взаєморозташування. Тобто певною мірою, метод В.В. Хвойки передбачив методику досліджень палеолітичних пам’яток, яка набула поширення у середині ХХст.
Не менш далекоглядними виявилися ідеї В.В.Хвойки щодо можливих шляхів заселення первісною людиною території Середнього Придніпров’я. Принаймні один з цих шляхів – розселення давніх колективів на терени України із заходу – з території сучасної Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії визнаний сучасною наукою.
Дослідження трипільської культури
Безумовно, найбільш плідним був доробок В.В. Хвойки в галузі трипільської культури. Вже одного лише її відкриття було б достатньо для того, щоб ім’я дослідника зайняло почесне місце в історії науки. Слід зазначити, що на подальшому розвитку знань, напевне, відбилися всі ідеї з доробку В.В.Хвойки, незалежно від того, були вони підтверджені, чи спростовані, оскільки потребували подальших досліджень, вдосконалення методів, розробки системи доказів.
До безумовних надбань слід віднести створення В.В.Хвойкою першої періодизації трипільської культури, окреслення території поширення трипільських пам’яток, висновок про землеробський характер трипільської культури. Варто наголосити, що навіть дискусійне положення В.В.Хвойки про поховальний та ритуальний характер трипільських площадок набуло нового значення у дискусії про ритуальний характер спалювання трипільських жител, який набуває значення поховального ритуалу по закінченні існування поселення із завершенням певного циклу та пов’язаний з обрядом залишення жител.
Вивчення давньслов’янських старожитностей
Заслугою В.В.Хвойки було й те, що в результаті його досліджень давньослов’янські старожитності, почали визначати з рубежу ер. Звісно, що багато питань впродовж наступних років і подальших досліджень неодноразово переглядалися. З часом розширення джерельної бази призвело до розуміння, що зарубинецька та черняхівська культури не пов’язані генетично і не заступають одна одну хронологічно. Проте їх хронологічна послідовність та значення для вивчення етногенезу слов’ян В.В. Хвойкою були визначені вірно.
Так само безумовно позитивно слід оцінити і прагнення В.В.Хвойки максимально впорядкувати отримані результати, побудувати закінчену і структурну хронологічну колонку, секвенцію археологічних культур. Ця, створена В.В.Хвойкою, періодизація культур Середнього Придніпров’я досі залишилась робочою. Звісно, вона продовжує уточнюватись з розширенням джерельної бази, проте в цілому культурно-хронологічне визначення відкритих В.В.Хвойкою старожитностей залишається актуальним. Його періодизація археологічних культур – видатне досягнення вітчизняної науки. «Ми живемо спадщиною Хвойки, працюємо в межах відкритих ним пам’яток і визначених ним культур».
Автор: Хуторна О. А.