Микола Тихонович Приходько

По суті кожна людина може малювати і має творчий потенціал. Але не кожен проявляє свої здібності, а тим паче стає відомим художником. Микола Тихонович Приходько так і не став загальновідомим, але став митцем рідного краю. Його шанують, поважають, в пам’ять про нього складають вірші, а його роботи неодноразово демонструвались на виставках у Трипіллі, Обухові та Українці.

 

Микола Тихонович Приходько народився вже у селі Трипіллі (до 1923 р. – волосне містечко) 17 серпня 1923 р., але ще встиг побачити рештки колишнього добробуту містечка і за дитячими спогадами відтворити на своїх картинах. Батьки були звичайними колгоспниками – Тихон Трохимович і Галина Йосипівна Приходько, в яких крім Миколи було ще троє дітей. Тому не дивно, що в дитинстві Микола, в складний період колективізації та Голодомору, хоч і мав хист до малювання, ніяк його не розвивав.

У 1937 р. Микола Тихонович закінчує сім класів Трипільської школи і йде працювати спочатку матросом ІІ класу, а з 15 квітня 1941 р. – матросом І класу відділу шляху Дніпровського управління річкового транспорту.

Влітку 1943 р. потрапляє в німецьку неволю і працює на шахті «Євжем» до 20 березня 1945 р. Повернувшись в рідне Трипілля М. Т. Приходько потроху оговтується від пережитого, починає нове життя, влаштовується столяром у Трипільську МТС (Машинно-тракторна станція), пізніше працює столяром в Трипільській школі-інтернат. В 1948 р. одружується на Єфросинії Наумівні Рудик, в них народжується дві доньки: Катерина – в 1949 р. та Ольга – в 1951 р.

жага творчості

Саме в цей період він згадує своє дитяче захоплення малюванням. Малює вночі, таємно, щоб ніхто не заважав. Дорослий вже чоловік соромився показувати результати своїх робіт, тому і допомоги ні в кого не просив, творив як сам розумів та відчував.

З 1981 по 1989 рр. займається столярством у Трипільській середній школі, і в 1983 р. отримує медаль «Ветерана праці». Свою нереалізовану жагу до творчості проявляє в роботі з деревом. Майстрував з душою та навчав цього дітей, адже присвятив їм значну частину життя, пропрацювавши у школах. Діти його поважали та любили, як і він їх, тому після закінчення школи навідувались до нього в гості.

Його столярські роботи і досі зберігаються в обох навчальних закладах, де трудився Микола Тихонович. Залишилися стільчики, рами для портретів та вишиванок, різні вази, горщики для квітів, виготовлені руками талановитого земляка.

Художник-аматор

Микола Тихонович самостійно освоював різні художні техніки, придивлявся до композиції та побудови своїх картин, робив ескізи, навчався змішувати фарби. І лише на 65-му році життя його клопітка праця принесла перші плоди. Свої картини він демонстрував на ярмарках, де їх могли придбати пооціновувачі творів народного мистецтва. Проводяться перші виставки. Багато робіт були подаровані. Тому невелика домашня колекція залишилась у спадок дружині та 5 онукам, після його смерті 11 травня 1997 р.

Декілька картин виконаних олією, які відображають життя Трипілля в 30-ті рр. ХХ ст., були подаровані в музей М. Т. Приходьком у 1995 р. Це «Базарна площа с. Трипілля», що показує історичний центр села, де знаходилась Введенська церква. Її вважали шедевром дерев’яного зодчества ХVIII ст. (згоріла в 1930 р.). Також такі картини як: «Околиці села Трипілля в довоєнний час»; «Проводи в армію»; «Телятниця».

               
           

В жовтні 2001 р. Єфросинія Наумівна Приходько передала у фонди Київського обласного археологічного музею значну кількість матеріалів, пов’язаних з життям і творчістю художника-аматора. Дві картини, намальовані на фанері олією, 6 ескізів виконаних на папері олівцем і, навіть, незакінчена картина «Чумак». Крім фотографій, копій документів та посвідчень до медаль, були передані і особисті речі: ящик з робочими інструментами, набір масляних фарб, вишита сорочка, дзеркало, портсигар, виготовлена його руками дерев’яна ваза, лава та рамочка.

З 1 лютого по 30 березня 2011 р. у Київському обласному археологічному музеї була проведена виставка народного художника Миколи Тихоновича Приходька. Можна було побачити частину творів передану родиною Приходька М.Т. Свою подаровану Приходьком колекцію картин передала Буренко Катерина Іванівна. Картини церков дерев’яного зодчества, люб’язно надала жителька с. Трипілля Остапенко Лідія Вікторівна, яка колись придбала картини на Трипільському  ярмарку.

Крім картин на виставці демонструвалися особисті речі художника, дерев’яні речі побуту вироблені Приходьком, нагороди та документи. Вишита сорочка та льняний рушник роботи дружини – Єфросинії Приходько, та речі з колекції музею. За менше ніж два перших тижня виставку побачило понад 300 відвідувачів, ознайомившись із скромною, але яскравою особистістю художника. Після виставки декілька його картин і досі залишається в експозиції другої зали музею.

Культурно-мистецька спадщина Миколи Тихоновича Приходька є народним надбанням, що внесла вагомий вклад в духовну спадщину не тільки Трипілля, але всього рідного краю, відкриваючи  сторінки її історії для всього світу. Тому пам’ять про нього має жити не лише в межах селища, в якому він народився, а й поза ним.

Автор: Молоткова А. О.