Історія музею

 

Київський обласний археологічний музей фактично почав працювати з травня 2002 р., але його історія почалася понад 80 років тому. На шляху до створення музей подолав не мало перешкод і відродився з руїн музею Комсомольської слави. 

 

ТРИПІЛЬСЬКА РОЗПЛАТА

 

 

Ще у далекому 1933 р. до обласного комітету ЛКСМУ була надіслана доповідна від Київського обласного інспектора охорони пам’яток культури Костянтина Антиповича з ідеєю організації в с. Трипіллі історико-революційного заповідника присвяченого подіям 1919 р. Саме у 1919 р. Трипілля стало столицею самопроголошеної Трипільської республіки на чолі з отаманом Зеленим (Данило Терпило), корінним трипільцем, якого радянська влада оголосила бандитом і намагалась якнайгірше представити його дії в тогочасних селянських повстаннях, що охопили Київщину.

 

 

 

2 липня 1919 р. радянська влада відправила каральний загін на Трипілля, серед якого були і комсомольці. Щоб не наражати на ще більшу небезпеку просте населення, військо Зеленого відступило, та на вечір наступного дня вже відбило містечко, взявши в полон комсомольців. Хто покаявся відпустили, але близько 100 комсомольців прилюдно стратили на базарній площі, перед тим примусивши стрибати з високої дніпровської кручі…

 

Звісно комсомольців представили жертвами зеленівського насильства і заповідник мав відіграти роль культурно-політичного впливу та комуністичного виховання робітничих і народних мас. У 1934 р. на честь загиблих комсомольців на будинку, де їх тримали полоненими, була встановлена меморіальна дошка з написом:

 

«1919
Тут у Трипіллі
замордовано 
куркульськими бандитами
загін комсомольців-
революціонерів

ВІчна пам’ять 
борцям революції»

 

Невеликий музей, що мав стати центром заповідника на місці головних подій, так і не був збудований, натомість у 1938 р. встановили 26-метровий обеліск з чорного граніту, який можна було побачити і з Києва.

 

А от фундатором першого музею став місцевий учитель історії, краєзнавець-ентузіаст — Семен Омельченко. І хоча він не був корінним трипільцем та захопився вивченням історії краю, що став рідним. Тому у 1958 р. створив виставку, присвячена історії комсомолу Київщини. На її основі 1959 р. і відкрили перший музей у с. Трипіллі, який став філіалом Київського державного історичного музею. Старе приміщення школи віддали під музей, яке попри невеликі розміри мало 4 зали, що представляли історію громадянської і Другої світової війни, історію відбудови Трипілля у післявоєнні роки та комсомолу Київщини. Кожен рік музей приймав майже 20 тис. відвідувачів, крім того матеріалів для нього ставало все більше і вони просто не вміщувались. Вирішили розширити музей та збудувати нове приміщення.

 

КОМСОМОЛЬСЬКА СЛАВА

 

Відкриття великого двохповерхового приміщення музею  “Комсомольської слави” в с. Трипілля урочисто відбулося у квітні 1978 р., хоча у районній газеті “Зоря Жовтня” вийшла лише невелика стаття, яка про це повідомляла.

 

 

 

Перший зал розповідав про події 1905-1920-х рр.; другий – про перші п’ятирічки і життя радянського письменника Миколи Островського; третій – події Другої світової війни; четвертий – про післявоєнну відбудови.

Вже на третій рік діяльності музей прийняв свого 100-тисячного відвідувача. А в черзі на відвідування стояли автобуси, інколи й пароплави. 

 

БИТВА ЗА МУЗЕЙ

 

З 1991 р. для музею починаються складні часи. Україна стає незалежною, тому музей «Комсомольської слави» стає «більмом на оці» для нової політики країни. Постало питання про ліквідацію чи перепрофілювання музею. Адміністрацію школи-інтернату, будівля якої знаходилась поряд, цілком влаштовувало приміщення, яке могло стати ще одним корпусом школи. В боротьбі за будівлю перемога дісталась музею, за нього вступився український письменник Володимир Дрозд.

 

Та все ж історія комсомолу була не потрібна владі, у 1992 р. музей перейменували на Музей історії Дніпра. Однак кошти на його утримання не виділяли, заклад занепадав і потребував ремонту..Тому 29 грудня 1995 р. Київське обласне управління культури прийняли наказ про перепрофілювання музею та створення обласного археологічного музею на базі колишнього музею Комсомольської слави.

 

ОДИН У ПОЛІ ВОЇН

 

 

Створити Обласний археологічний музей доручили центру охорони пам’яток історії, археології та мистецтва. Робота лягла на плечі Павла Покаса – директора центру. За декілька місяців він розробив план першого залу, придбав для нього археологічні пам’ятки, розмістив експозицію і в травні 1996 р. вже міг вприймати відвідувачів у ньому. Навіть, розробив «Путівник по археології Київської області». Нажаль, його передчасна смерть призупинила роботу і про музей знову забуло керівництво.

 

 

ВІДРОДЖЕННЯ ІСТОРІЇ

 

 

Зміни починаються у 2000 р., коли з нагоди 150 річниці з дня народження видатного вченого-археолога Вікентія Хвойки тодішній Президент України Леонід Кучма підписав розпорядження про увічнення пам’яті Хвойки та встановлення йому погруддя біля приміщення Київського обласного археологічного музею в с. Трипілля.

Київська обласна державна адміністрація виділила необхідні кошти і з 26 жовтня 2001 р. в музеї розпочалися ремонтно-будівельні роботи.

 

Зліва від музею встановлене на п’єдесталі бронзове погруддя Вікентія Хвойки — перший в Україні пам’ятник цьому археологу. Пам’ятник прекрасно доповнив задум головного архітектора проекту —  Анатолія Ігнащенка по оформленню примузейної території.

Перед пам’ятником спорудили «Стіл злагоди», в центрі якого встановлений металевий циліндр — вісь землі з написом «Діалог культур» українською та англійською мовами, що символізує переплетіння культур на цій землі, перехід однієї в іншу. Навколо «Стола злагоди» розмістили історичні експонати із каміння, створені руками давньої людини. Перед фасадом музею встановили великі брили каменю-пісковику, вік яких понад 70 млн років — подарунок Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав-Хмельницького.

 

 

Зовнішній вигляд музею теж змінився. За задумом Анатолія Ігнащенка форма будівлі нагадує «скриню» чи земляну глибу, в якій сховані скарби минулого. Перед входом у музей на висоті 2,5 м закріплений металевий світильник у вигляді тринокля — елемент Трипільської культури. Споруда музею прикрашена встановленими на даху керамічними копіями антропоморфних трипільських статуеток та однією скіфською бабою,  виготовлених товариством «Коло-Ра». Півтораметрові жіночі фігури символізують материнство та жінку, як берегиню домашнього вогнища. А на при музейній території висадили самшитову алею.

 

 

Утім зовнішні зміни музею – це лише вершина айсбергу. Адже паралельно з цим музей розпочав активну наукову роботу. За підтримки Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (УНК МТП) співробітники музею провели археологічні розвідки та розкопки в селах Щербанівка, Долина та Трипілля. На початку 2003 р. Комітет передав до бібліотеки музею підбірку науково-популярної та історичної літератури. У музеї активно проходять конференції, виставки та розвідки. Співробітники музею ведуть роботу по вивченню та висвітленню історії Київської області.

 

РОСТИ І ШИРИТИСЬ

 

Нині до складу музею входить 8 відділень, що розташовані у Київській області: музей Бойової слави (загальносвітня школа с. Трипілля); музей В. Хвойки та музей І. Франка (с. Халеп’я); музей Козаччини та Картинна галерея (с. Германівка); музей Анатолія Солов’яненка та краєзнавчий музей (смт Козин); Археолого-краєзнавчий музей (с. Копачів); музей-садиба Андрія Малишка (м. Обухів);  історико-краєзнавчий музей (с. Соснова).

З кожним днем музейне життя стає усе активнішим, приваблюючи нових і нових відвідувачів.