Трипільський замок на Посадовій горі виник на місці давньоруського міста Треполь, зруйнованого 1240 року монголами. Писемні відомості повідомляють, що будівництво здійснено 1551 року. Однак до наших часів він не дійшов.
Згадки про фортецю зберігалися ще у ХІХ ст. В.Г. Ляскоронський занотував, що:
«По словам местных стариков, участок Триполья, где ныне находится треглавая церковь, и есть древнейшая часть местечка: здесь была прежде крепость, обнесенная со всех сторон валом, которий круто опускался с трех сторон, а к реке переходил в обрыв. Валы окружали кремль в три яруса. Старики еще помнят, где проходили крепостные валы, последние снесены лиш 30-40 лет тому назад (1860-1870), когда пустопорожняя находившыяся между валами места стали распродавать под грунты евреям, которые мало-по-малому, по местному выражению, разсунули, тоесть раскопали валы и застроили их. Но название где была крепость исчезло и по настоящее время.»
Місцезнаходження замку
Залишки замку виявлено на стрілці мису, де у ХХ ст.. було збудована будівля підприємства по виготовленню металокераміки. Відмічено, що укріплена площадка замку досить добре простежується на німецькому аерофотознімку 1944р. Порівняно з давньоруським містом замок мав малі розміри. Від нього на поверхні збереглися рештки насипного валу. Потрапити до замку можна було по дорозі, яка підіймалася по схилу там, де тепер проходить вулиця Рибальська. Дорога вузька, по ній може проїхати лише віз – і то в один бік. Шлях цей було прокладено таким чином, аби той, хто буде підніматися по ній, був повернутий до стін замку правим боком – а щити носили з лівого. Подібний прийом будівництва в`їзду в замок може свідчити про те, що його початково споруджували у ХІV – першій половині ХV ст., оскільки пізніше щити виходять з вжитку з поширенням вогнепальної зброї .
На вали вели ворота, до яких потрібно було круто підніматися, місце де знаходились ворота, ще й дотепер називається «Башта», мабуть від того, що вони були захищені з умисно побудованою тут баштою.
Підземелля
Залишились на горі також підземні ходи і погреби. Старожили стверджували також, що підземні ходи нібито з’єднуали Посадову гору з Дівич-Горою і виходили за межі Трипілля. Про існування печер на Дівич Горі та прилеглій місцевості згадував у ХІХ ст. І. Фундуклей:
«В прощлом 1843 году между местечьком Трипльем и деревней Злодеевкой, в 3-х верстах от Днепра, в урочище Филиповщина, на возвишеності гори покритой лесом, в 6-ти саженях от поверхности, открита пещера, которая образовалась не случаймо, но била делом рук человеческих. Как у отверстия своего, так и на дальнейшем продолжении, она представляет вид продолговастого полукружыя. Вход в нее узок, и не иначе как ползком можно в нее пробратся. Земля в ней глинистая, твердая, желто-зеленого цвета. На стенах заметна копоть. Длиною она теперь около 14 аршин, а дальнейшее продолжение обрушено сводом. Судя по другим подобным пещерам, можна предпологать, что ето был только один из выходов ведущих в глубину подземного обиталища, состоявшего из одной или несколького палатов, и при том ето был виход задний».
Однак навряд чи Трипільський замок мав відношення до цієї знахідки.
Важко уявити, щоб у давні часи можна було прорити хід у піску під р. Красною до Посадової гори, тобто літописного Треполя – це більше схоже на типову для оповідей про стародавні підземні ходи легенду-байку. Вірогідніше спорудження у лесовому грунті Дівич-Гори горі погребів, тайників, де можна було сховатися у лиху годину. Деякі люди, які живуть біля підніжжя Дівич-Гори і дотепер користуються давніми погребами тільки переобладнавши їх.
Трипільський замок у часи Гетьманщини
Трипільський замок згаданий у описі 1654 року Що його зробив антиохійський архідиякон Павло Алепський. Він супроводжував патріарха у подорожі та вів докладний щоденник, де описував міста, церкви, занотовував те, що розповідали люди про історію та події, які мали місце останім часом. Ось що писав він у липні 1654 року:
«Ми прибули у велике місто назване Триполь (Тріполіс), тому що воноскладається з трьох міст, з міцними укріпленнями. Перш ніж підїдеш до нього, бачиш табір, що складається з трьох земляних пагорбів з дуже вузькими проходами, в якіможна входити тільки поодинці. Жителі вийшли нас зустрічати.
Город представляв із себе велику фортецю, неприступну, на вершині гори з двома мурами і двома ровами… Нас провели до церкви. За своїм обємом, оздобами і чслом бань вона перевершує всі інші церкви в козацькій країні; ми були вражені, коли зайшли до неї. Склепіння її високе, з двома рядами скляних вікон. Церкву цю збудував один архонт (козацький ватажок) на імя Вано (Іван) біля восьми літ тому, після завоювання цього міста гетьманом. Ми молились в ній у цей вечір перед святом Різдва Іоана Хрестителя. А вранці стояли утреню.
Біля церкви знаходиться друга фортеця, дуже обширна, красива і зовсім неприступна: всередині її є царський палац (певно, магнатський), який уже своїм зовнішнім виглядом радує душу спостерігача ще перед тим, як зайдеш в нього. Висока куполоподібна набудова палацу над воротами замку дуже красива і величава: над нею друга надбудова з куполом – насолода для погляду глядача, з вишуканою решіткою довкола: стоячи там, можна бачити на віддалі одного дня ходу.
Палац цей набагато ліпший і кращий споруд Калиновського. Перед ним розташовані будинки ляхів і євреїв з крамницями і магазинами: все це тепер пустує… Перед описною церквою, всередині другої фортеці, є благоліпна церква в ім`я св. Миколая. Що стосується великої ріки Дніпра, то вона протікає поблизу цього города, і тут на ній будуються судна, котрі ходять в Чорне Море…»
Останні обстеження залишків муру
Відомо, що під час Руїни Трипілля було повністю знищене, вірогідно тоді і було остаточно зруйновано Трипільський замок, бо у пізніших документах про нього згадок поки що не виявлено. Це пояснює ту обставину, що цеглу-литовку, з якої споруджено замок, знаходили у різних частинах посадової гори. Її зразки є в експозиції обласного археологічного музею.
В 2005 року до сільської ради звернулася жителька села Трипілля з проханням обстежити її теритирію на якій вона проживає так як відбувається зсув грунту і цегла падає їй в двір. Перші обстеження залишків мурів які належать Трипільському замку відомими за давніми джерелами провів Квітницький Максим Валерійович в 2005 році. Нині на подвір’ї можна побачити великий блок кладки з цегли та каміння на вапняковому розчині неподалік від хати, в розрізі схилу — склепіння підмурків замкових будівель.
Місце обстеження розташоване з північно-східного боку мисоподібного виступу по вул. Рибальській, в північній частині полуостріва р. Дніпра на котрому розташовані залишки давньоруського городища літописного Треполя. При обстеженні зсуву грунту у товщі схилу виявлено залишки контрфорсу, частини муру та частини внутрішнього приміщення башти-донжону. Висота мурів, що збереглися коливається від 2,5 до 3,5 м від сучасної поверхні.
Від башти залишилася частина стіни що виступає на 1,4м, башта вірогідно збереглася наполовину, оскільки, орієнтовно в 8 м. на північ від оголенного виступу в зрізі урвища виявлено залишки арочного склепіння та частини великих блоків від фортечного муру. Зазначено, що кладка виконана в змішаній техніці – литовська цегла, рваний бутовий та згладжений льодовиком гранітний камінь а також плитки переяславського піщанику. Загальна довжина з виступаючими фрагментами муру складає близько 15-17м.Поруч простежено потужний ультурний шар товщиною до 3-х метрів та виявлено декілька уламків гончарної посудини ХVІ ст. Загальна площа фортеці орієнтовно становить 3 га.
Виявлені рештки заслуговують на збереження. Першочерговим є постановка їх на облік, як пам“ятки історії та археології. Наступні кроки — наукові дослідження, визначення перспектив консервації та збереження. Тоді вдасться, можливо, і прояснити ситуацію з підземними ходами. Доцільним є створення музеєфікованого об’єкту “Трипільський замок”, який міг би стати відвідуваним екскурсійним об’єктом. Адже це єдина на Середньому Дніпрі мурована споруда XVI ст.
Автор: Добровольська С. А.
[DISPLAY_ULTIMATE_SOCIAL_ICONS]