Якщо Новий рік ми частіше святкуємо з друзями, влаштовуючи гучні вечірки, то Різдво прийнято проводити в теплому родинному колі. Наближення Різдва важко пропустити – по всьому світу проходять ярмарки, встановлюються ялинки, вулиці прикрашаються святковою ілюмінацією. Протягом багатьох століть у різних куточках планети формувалися свої різдвяні традиції та звичаї.Як же святкують це світле свято в нашій країні та інших країнах світу?
Україна
З Різдвом Христовим!
Свят-вечір – вечір напередодні Різдва. З ним було пов’язано багато звичаїв та обрядів.
Весь день нічого не їли до вечора, поки не з’являлась перша зоря на небі, бо вірили, що саме в цей час народився Ісус Христос. Підготовка до святкової вечері носила урочистий характер і розгорталася як справжній ритуал. За уявленнями всі предмети, які мали відношення до обрядового столу, набували чудодійної сили.
На покуті, під образами, розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею та узваром. Іноді їх покривали обрядовим хлібом – книшем.
На Свят-вечір робили деякі прогнози й ворожили. Вважалося, що в Різдвяну ніч всі бажання обов’язково виконуються. Зокрема вважалося, що зоряна ніч перед Різдвом обіцяла врожайний рік. За довжиною стеблини соломи, яку виймали з-під святкової скатертини, гадали, кому судився вік довгий, а кому короткий.
До Святої вечері готували чітко визначену кількість страв (7, 9 чи 12), обов’язково пісних, головною з яких є кутя. Сама трапеза проходила з додержанням певних правил і нагадувала розгорнуте обрядове дійство. Обов’язково запалювали воскову свічу, господар курив ладаном у хаті і читав молитву, щоб відвернути злі сили. За святковий стіл засідала вся сім’я, у тому числі і немовлята.Господар благословить вечерю:«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року», пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки – на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку.
Спочатку їдять кутю, а потім решту страв (у деяких регіонах кутею завершують святу вечерю).
За традицією під час Святої вечері на покутті стоїть дідух – останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Дідух перебуває у хаті протягом тижня: його присутність приносить в родину гарний настрій, затишок і святковість.
На Свят-вечір прийнято вшановувати померлих і живих родичів. Для перших залишали рештки їжі на столі (мити посуд у цей день вважалося за гріх). До живих посилали дітей зі святковими стравами. Приймаючи їх, господарі дякували і теж перендавали страви зі свого столу. Це символізувало спорідненість сімей, їхню приязнь і взаємну щедрість. Дітей, які приносили вечерю, частували і обдаровували гостинцями.
Вранці на Різдво всією сім’єю ходять до церкви на святкову молитву, після церковної відправи родина збирається на святковий обід, де вже є м’ясні страви. А до вечора починали ходити колядники.
Колядування – давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень-колядок. Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір’я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоровя, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримувала певну винагороду. В основі цих обходів лежала магічна ідея «першого дня», згідно з якою побажання, висловлені на новорічні святки, мали стати реальністю. У різних місцевостях колядування мало свої відмінності. На сході України переважали обходи із різдвяною зіркою, на заході – із ляльковим або живим вертепом.
В Україні після закінчення Різдва ще 12 днів називають святками або святими днями.
Великобританія
Merry Christmas!
В Англії Різдво – справжнє сімейне свято. Святкування Різдва у британців починається з відвідин святкової служби в церкві. Потім всі збираються в батьківському домі, дарують один одному подарунки і переглядають сімейні фотографії.
Урочистий обід – смажена індичка під соусом із журавлини, святковий пудинг з фруктами, торт з твердим, як камінь, цукром. А п’ють в цей день виключно чай або бренді.
Окрасою англійського різдвяного столу є святковий пиріг. За старовинним звичаєм, його начиняють різними предметами, що пророкують долю на найближчий рік тому, в чиєму шматку виявиться цей предмет. Англійці вірять, що каблучка означає швидке весілля, копійка – багатство в майбутньому, а підкова – успіх в новому році.
Британці готуються до свята з початку грудня, насамперед з пошуків подарунків, а також продуктів для святкового пудингу. Його слід приготувати перед 25 грудня, і він повинен містити 13 складових, які символізують Ісуса Христа і Його Апостолів.
Діти шукають подарунки не під ялинкою, а в прикрашених шкарпетках біля каміна чи ліжка. Квітку пуансетії британці дарують своїм близьким, називаючи її «Віфлеємською зіркою».
Цікаво, що, пишучи листи до святого Миколая, діти кидають їх у камін і вірять, що дим піднімає їх до неба. Діти колядують за кілька днів до свята, а також ставлять спектаклі, подібні українським вертепам.
Німеччина
Frohe Weihnachten!
У Німеччині підготовка до Різдва починається задовго до самого свята, і це називається Адвент – період очікування і підготовки до Різдва Христового, цей період триває чотири тижні.
Вулиці й будинки прикрашають святковим декором зі сценами Різдва, пряниковими будиночками та безліччю вогнів і свічок. Німці люблять ретельно декорувати свої будинки і купувати подарунки, саме тому їм необхідно стільки часу для підготовки, адже Різдво для них — один з головних загальнонаціональних свят. Різдвяні свята тут називають «п’ятою порою року».
Неодмінний атрибут прикраси будинку – це віночок з чотирма свічками. Ще перед Різдвом, в кожен тиждень Адвенту запалюється одна зі свічок.
Ялинка – незамінна для німців, саме від них звичай прикрашати ялинку поширився по всьому світу. Майже в кожному будинку німців є також дерев’яні ясла, що символізують народження Ісуса.
На площах старовинних німецьких міст відкриваються галасливі ярмарки, на які приходять тисячі покупців. Час вони проводять весело: їдять, п’ють глінтвейн, співають, танцюють, обіймаються. Перший німецький передріздвяний ярмарок відбувся у Франкфурті-на-Майні. Це сталося ще в далекому 1393 році. Різдвяні ринки є дуже популярним місцем відвідування. Ярмарок починається на початку Адвенту і триває до самого Різдва. Кожне місто в Німеччині, безсумнівно, має власний різдвяний ринок із відповідними святковими атрибутами, такими як сцена Різдва, величезні ялинки й різдвяні піраміди. І, звичайно, кіоски з продажу братвурсту (сосисок), пряників, цукерок, смаженого мигдалю та інших різдвяних ласощів. На території Німеччини в період «п’ятої пори року» проводиться понад 2500 різдвяних ярмарків, такої кількості святкових базарів немає в жодній країні Європи.
Ярмарок завжди супроводжується музикою: хор співає колядки або живі гурти грають різдвяні пісні. Особливу увагу багатьох відвідувачів привертає найпопулярніший у цьому сезоні напій – глінтвейн (глювайн) з червоного чи білого вина, або безалкогольний. Відвідати ринок увечері – привід зустрітися з друзями й разом випити по глювайну.
Особливо яскраво святкується початок різдвяного сезону в трьох середньовічних німецьких містах – Дюссельдорфі, Кельні та Бонні, а на площах, розташованих у старій частині даних міст, збираються тисячі людей: місцевих жителів і туристів.
Традиційними різдвяними ласощами у німців є кекс Штолен, різдвяна випічка з цукатами, родзинками, марципаном та горіхами. Щороку на дрезденському різдвяному ярмарку випікають штолен довжиною 4 метри. Ця подія відбувається у другу неділю Адвенту. Потім великий штолен розрізають і продають по шматочках. Виручені від цього гроші йдуть на благодійність. Як і всюди, в Німеччині Різдво є родинним святом – за святковим столом повинна обов’язково зібратися вся родина.
Тут же німці влаштовують Бешерунг — церемонія обміну різдвяними подарунками.
У кожному регіоні Німеччини різдвяні звичаї трохи відрізняються, в силу тривалого періоду роздробленості німецьких земель, і в кожному регіоні ці старі добрі звичаї виникли ще декілька століть тому. Жителі приморських міст Німеччини, розташованих на узбережжі Балтійського моря, збираються на пристані. Вони вдивляються в далечінь та чекають коли в порт нарешті прибуде корабель з Дідом Морозом (якого в Німеччині називають Вайнахтсман). Різдвяний дідусь з мішком подарунків спускається з трапа корабля, щоб привітати дорослих і малюків з настанням світлого свята Різдва, побажати здоров’я, удачі та роздати подарунки. Місцем проведення різдвяного ярмарку є порт, або морський берег. Тут влітку знаходиться пляж, а торгівля здійснюється під шум хвиль. На сході Німеччини, ростуть ліси, тому різьба по дереву є невід’ємною частиною народних промислів. На різдвяному ярмарку продаються вирізані з дерева фігурки людей, дугоподібні дерев’яні свічники, а також оригінальні різдвяні пірамідки. На півдні Німеччини головним символом настання Різдва є дерев’яні ясла, що нагадують про народження Ісуса. Святкування Різдва у західних регіонах Німеччини навіює спогад про сюжети з казок братів Грімм. Наприклад, в містечку Ханау знаходиться Німецька дорога казок. Найцікавіше місце на дорозі казок – німецьке містечко Гессені, в якому народилися брати Грімм. Тут збереглося багато місць, пов’язаних з життям і творчістю цих відомих казкарів. Дорога казок на цьому не закінчується, вона веде далі аж до самого Бремена, в якому все нагадує про події відомої казки про Бременських музикантів.
Німці вже не уявляють тихого сімейного святкування Різдва з обов’язковим відвідуванням церкви. Невідємним атрибутом цього довгоочікуваного свята вважають саме веселі і барвисті різдвяні базари, прикрашені вітрини магазинів, ошатна ялинка та всілякі атракціони на міських вулицях.
США
Merry Christmas!
Про те, що наближається Різдво, у США відчуваєш ще з вересня, коли (ідучи іще у літньому одязі) натикаєшся на кількаметрові ялинки на вході в супермаркет. Чимало людей прибирають гарбузи й павутиння із будинків на наступний день після Гелловіну і одразу вішають різдвяні герлянди. А після Дня подяки у вікнах квартир і будинків видніються ялинки у вогниках. Традиційно в різдвяний період у будинку з’являється ялинка з янголом на верхівці, а під стелю вішається омела.
«Happy holidays to you and your family!» («Зі святами вас і вашу родину!») – саме так вітатись, прощатись та підписувати електронні листи в Америці можна починати десь із Дня подяки, тобто аж за місяць до Різдва.
Завдяки цьому, а ще купі ярмарок, ковзанок, вогників-прикрас у будинках, офісах і в торгівельних центрах, вечірок на роботі й святкових мелодій на всіх хвилях радіо та в усіх магазинах, відчуття свята не бракує. Американці дуже люблять Різдво і готуються до нього яскраво і весело: влаштовують пишну ілюмінацію і прикрашають вулиці безліччю вогнів.
У різдвяні дні на вулицях світитися абсолютно все: житлові будинки, магазини і навіть офіси. Обов’язковою різдвяною прикрасою тут є вінки, які американці вішають зовні на двері своїх будинків.
Окрім традиційної мелодії Щедрика, закупівлі подарунків для родини і встановлення ялинки, американці мають низку інших традицій.
Більшість американців на Різдво їдуть до родичів. Під одним дахом збираються одразу кілька поколінь, зустріч свята у них проходить в сімейному колі. Сполучені штати – багатонаціональна країна, тому можна побачити різні способи святкування Різдва та різноманітну кухню. Американці, зазвичай не надто щедрі у пригощаннях гостей на вечірках, на Різдво частують свої родини і друзів великою вечерею.
Традиційна страва на свят вечір – це фарширована індичка. Також традиційними є такі десерти, як: червоно-білі м’ятні льодяники-тростинки, червоні оксамитові торти, капкейки. Також є багато смачних страв, які були запозичені в інших країнах: картопля-пюре, що насправді родом з Британії, китайська запечена гуска, англійські імбирні печива-чоловічки, або навіть цілі пряничні будиночки, німецькі штолени. Запивають їх шотландським егногом – це як гоголь-моголь, тільки з молоком чи збитими вершками, в який додають лікер або бренді. Ще на кожній вечірці буде німецький глінтвейн, або індійський пунш.
Діти отримують подарунки вранці. Їм кажуть, що вночі приходив Санта-Клаус, він спустився димоходом і приніс подарунки. У різдвяний ранок традиційно подають рулет з корицею і каву, а на обід – шинку.
Слід згадати, що вигляд Санта Клауса придумала компанія «Кока-Кола». Усміхненого бороданя в червоному вбранні цей концерн вперше використав для реклами своєї продукції в 1930 році.
Американці – нація, яка чи не найбільше отримує і дарує подарунків у це свято. Є традиція висловлювати вдячність невеликими подарунками людям від роботи яких різною мірою залежить наш комфорт. Американські медіа навіть склали список професій, представникам яких варто щось подарувати. Серед них: поштарі, газетярі, сміттярі, прибиральники, вчителі, дошкільні вихователі, няні, консьєржі, перукарі, масажисти, особисті тренери, інструктори з тенісу чи гольфу, садівники, сантехніки, паркувальники.
У невеликих містах Америки прийнято ходити один до одного в гості та всім разом співати різдвяні пісні, всі заклади на Різдво зачиняються.
На Різдво у США заведено носити особливу категорію зимового одягу – Ugly Christmas Sweater (Потворні різдвяні светри). Це светри червоних і зелених кольорів, з оленями, сніжинками, ельфами, пінгвінами, Сантою і всім, на що стає фантазії. Цей тренд зародився у 80-х і пережив часи шаленої популярності, після цього – глузування і зневаги, а потім отримав друге дихання завдяки хіпстерам. Тепер молодь проводить тематичні вечірки – Ugly Christmas Sweater Parties із конкурсами на «най-найпотворніший» витвір в’язаного мистецтва.
На Різдво американці полюбляють робити постановочні студійні фотографії із родиною. Часто всі вбрані в однакові светри. В кого дітей немає, фотографуються із домашніми улюбленцями, часто теж вбраними у різдвяні светри. Саме з таких фотокарток американці люблять робити святкові листівки і розсилати родичам, друзям і знайомим із побажаннями веселих свят. Такі фотопривітання та навіть звичайні паперові вітальні листівки залишаються вкрай популярними серед жителів Сполучених Штатів. Ця традиція поступово відмирає, проте для мільйонів сімей підписування листівок і розкладання їх по конвертах і досі є невід’ємним символом Різдва.
Франція
Joyeux Noel!
Різдво у Франції – це свято сім’ї та щедрості. У цей день заведено дарувати подарунки рідним і друзям, також робити пожертвування в благодійні фонди, дарувати одяг та інші необхідні речі бідним.
Це свято сімейне, але найчастіше сім’я збирається не вдома, а в ресторанах. Відзначають Різдво тільки один день. Традиційно до святкового столу подають індичку з каштанами, устриці, які подають дюжинами та французький десерт «різдвяне поліно», або, французькою, “бюш”. За легендою, французькі сім’ї споконвіку чекали на Різдво, аби кинути у піч величезне поліно, якого б вистачило на кілька днів, і яке б оберігало домівку від злих духів. Сьогодні комини залишилися мало в кого, а от традиція поліна знайшла кулінарне перевтілення. Нині “бюш” – це десерт із бісквітного тіста, виготовлений таким чином, аби зріз торту нагадував спилений дерев’яний стовбур. Істинні гурмани намазують на десерт крем таким чином, щоб він нагадував кору дерева.
Найкраще у французькому Різдві те, наскільки рано до нього починають готуватися. Вже від середини листопада на площах і скверах міст можна знайти різдвяні ринки. Глінтвейн, солодкі вафлі, млинці з шоколадом або джемом і “сезонні” атракціони: ковзанка, оглядове колесо і тир, де можна виграти ще більше солодощів або подарунків. Різдвяні ринки згортаються одразу після 26-го грудня і лише деякі залишаються до 6-го січня.
Ще одним етапом приходу Різдва для французів стають ілюмінації, які розвішують мало не у кожному кварталі, але кульмінацією прикрашання Франції щороку традиційно стає “запалення вогнів Єлисейських полів”. У цей вечір наприкінці листопада рух транспорту на основному авеню столиці перекривають, туди стікаються парижани і туристи, а потім під оплески і музику мер міста натискає на чарівну червону кнопку, і Єлисейські поля вдягаються у свої різдвяні кольори.
Традиція прикрашати ялинку скляними іграшками зародилася саме в цій країні. А все тому, що раніше різдвяні ялинки наряджали яблуками, але одного разу стався неврожайний на яблука рік, і французи замінили їстівні прикраси на скляні, з того часу ця традиція і живе.
Увечір перед Різдвом релігійні французи відвідують різдвяну службу – месу. Багато людей приходять цілими сім’ями, ошатно вбрані, і тільки після закінчення меси відправляються на святкову вечерю. Різдвяна вечеря у Франції називається «Ревейон» (reveillon).
Кульмінацією святкового вечора у Франції стають подарунки опівночі: хто б їх не роздавав – Дід Мороз, святий Миколай, Дід Січень (як у Бургундії), тітонька Арі (як у Франш-Конте) або батьки і рідні, Різдво у Франції – це насамперед момент, коли родини збираються разом і душевно проводять час.Найкращим подарунком під ялинку для французів є шоколад.
Ось таке воно, французьке Різдво – ситне, але швидкоплинне.
Італія
Buon Natale!
Італійці завжди з нетерпінням чекають на зимові свята й з відповідальністю ставляться до їх підготовки. Листопад та грудень пронизані різдвяним настроєм та плануванням подарунків, сюрпризів, вечірок та меню.
До Різдва справжні італійці готуються весь рік. І додому з усіх усюд їдуть на свята завчасно, оскільки колони різного транспорту пронизують усю країну, наче артерії.
А вдома за стіл не сідають, доки не збереться разом уся велика італійська родина. В Італії люблять прислів’я: «Різдво святкуй із сім’єю, а Новий рік – із ким хочеш».
Вулиці до свят і під час нагадують свято життя. Звучить різдвяна музика, скрізь сяє святкове освітлення і до щему в душі хочеться дива.
Усі квартири, будинки, вілли прибрані тут різдвяною атрибутикою та віночками. Обов’язково, в кожному домі з’являється ялинка.
Презепіо (вертеп, або шопка) – є в кожному італійському храмі та домі. Вертепну інсталяцію народження Христа можна зустріти і у мініатюрі на підвіконні, й у великих розмірах у саду чи на подвір’ї. Неймовірно гарну шопку влаштовують у Ватикані, з фігурами у повний зріст.
Традиційно в будинках зацвітає Stella di Natale (пуансетія) – рідзвяна зірка, вічнозелений кущ з яскравими червоними приквітками, що квітне саме у цей час і давно стала атрибутом італійського Різдва. Ним прикрашають оселі, а також дарують на знак добра та благополуччя.
Головний персонаж свята, якого з особливим нетерпінням чекають італійські дітки – Бабо Натале, що в перекладі означає Дід Різдво. Написати листа йому можна не лише вдома, а й просто на вулиці: завбачливі італійці обладнують спеціальні різдвяні будиночки Бабо Натале скриньками, куди й можна кинути свій запит. І запит виконується. Свідчення цього: гори пакунків під новорічною ялинкою, які готує любляча родина, тобто, Бабо Натале.
Ніякого посту середньостатистичні італійці не дотримуються. Хіба що ввечері, напередодні Різдва, 24 грудня, не їдять м’ясо, а їдять рибу та морепродукти. Взагалі постувати – це не про італійців, кухня яких відома всьому світові. У них дивовижна здатність знаходити радість у процесі насичення себе їжею. Про їжу вони можуть говорити багато і граційно, так, що це не набридає. І починаєш розуміти, що великі радощі в житті складаються з маленьких. Але вже 25 грудня можна їсти всього досхочу: м’ясо, ковбаси, артишоки, лазанью і все інше смачненьке з розкішної італійської кухні.
Є дещо традиційне для Різдвяного столу всіх італійців – панеттоне. Випікається тільки у цей період (жовтень-січень) з м’якого, не повністю пропеченого тіста зі шматочками зацукрованих фруктів та подається порізаним на скибочки. Вишуканий десерт смакує з гарячими солодкими напоями або ігристими винами. Його виникнення оповите милою легендою. Мовляв, жив колись італійський юнак Тоні й закохався він у доньку чоловіка, який випікав смаколики. І вирішив здивувати свою синьйорину, а заодно й її тата і спекти якусь здобу чи хліб(пане). Вийшов у нього неймовірно смачний куполоподібний пиріг. Інакше й не могло бути, адже вмілі руки та закохане серце вміють творити дива. І назвали його пане ді Тоні (панеттоне), що з італійської перекладається, як хліб Тоні. Італійці стали випікати панеттоне, їсти та щиро дивуватися його надзвичайному смакові. Ось така успішна й позитивна історія, в яку разом із любов’ю загорнули панеттоне.
Італійці – це дуже віруюча нація. Всі віряни мають можливість відвідати різдвяне богослужіння, яке починається опівночі і триває 2 години, також іде пряма трансляція по телевізору. Папа Римський звертається спочатку до італійців, а потім уже й до всіх вірян.
Італійське Різдво ошатне, яскраве і дуже смачне, яке проходить в теплому сімейному колі, в притаманній італійцям манері нікуди не поспішати і насолоджуватися кожною миттю.
Різдво у Фінляндії
Hyvää joulua!
Відчуття свята приходить до Фінляндії в кінці листопада. В цей час на вулицях з’являються герлянди, ялинки і відкриваються різдвяні ярмарки. На Сенатській площі Гельсінкі встановлюють велику ялинку. Тут традиційно під різдвяні ярмарки відведена ціла вулиця – Алексантерінкату (Aleksanterinkatu). Вітрини прикрашають різдвяними герляндами, в кожному універмазі є свій Санта Клаус. Магазини ломляться від подарунків, і все це фоном супроводжують різдвяні колядки.
Яке ж Різдво без різдвяних ярмарків, які світяться безліччю вогників під час полярної ночі, створюючи атмосферу справжньої казки. Прогулянки по ярмарках з початку грудня – обов’язкова умова створення святкового настрою. На ярмарках дуже весело і жваво. Тут купують подарунки, вироби ручної роботи, смачну їжу і фірмовий напій, що зігріває – glögi (глег) – фінський глінтвейт. Грають духові оркестри, виконуються святкові пісні, і мерехтливе світло різнокольорових вогнів наповнюють площі ілюзією тепла. У ці моменти дуже легко повірити, що Різдво було створено спеціально для Фінляндії.
Серед усіх європейських країн, Фінляндія може похвалитися особливою різдвяною атмосферою. Тут темніє дуже рано, у багатьох регіонах сонце заходить о 15:00. Саме тому такі казкові її білосніжні пейзажі із заметів, оповиті темрявою, на які хочеться милуватися, ніби занурюючись в зимову казку. Зірки, вуличні ліхтарі на під’їзних доріжках і різдвяні герлянди створюють затишну святкову атмосферу.
Звичайно ж, найяскравіша частина свята для сімей з дітьми — це приїзд Санта Клауса. Вважається, що Санта живе в Корватунтурі (Korvatunturi), в країні Лапландія, разом зі своєю дружиною. Також його часто можна знайти в Рованіємі (Rovaniemi) – це місце знаходиться за Полярним колом, там у Санти майстерня. Приїхати до Санти можна в будь-який час року.
Люди з усього світу шлють листи фінському Санта Клаусу. Недалеко від його резиденції на півночі Фінляндії знаходиться популярний тематичний парк «Різдвяна земля» (Christmas Land).
І найбільша радість для фінських дітлахів, коли лунає стукіт у двері, а на порозі з’являється Санта з подарунками. Щороку він приїжджає з Лапландії в санях, запряжених оленями. Хоча найчастіше, йому доводиться пересідати в автомобіль в межах міста, щоб не збивати рух на дорогах. Санта приходить не до кожної дитини, у нього своя система, а часом просто не вистачає часу ходити по гостях. Але в переддень Різдва подарунки під ялинкою знаходять всі.
У Фінляндії Санта відомий також під ім’ям Joulupukki (Йоулупуккі), що означає «різдвяний козел». Колись в Фінляндії існував міфічний персонаж Yule Goat, який був дуже страшним і вимагав у людей подарунки. Згодом козел сам перетворився в дарувальника подарунків, а потім цей обов’язок переклали на Санту.
Різдво по праву вважається найголовнішим святом у Фінляндії. Фіни асоціюють Різдво з домом і сім’єю. У дітей канікули, люди працюють за скороченим графіком, щоб найбільш повно насолодитися святом.
Католицьке Різдво в Фінляндії відзначають не як в інших країнах 25 грудня, а на день раніше – 24 грудня. Саме по собі свято триває 3 дні: переддень Різдва (Christmas Eve), Різдво (Christmas Day) і День подарунків (Boxing Day).
Як правило, ялинку прикрашають в переддень Різдва або за день до нього. За традицією саме 23 грудня в фінських будинках з’являється ошатно прикрашена солом’яними геометричними фігурками «хіммелі», прапорами різних країн та іншими іграшками ялинка. Напередодні святвечора на ній запалюються свічки.
Напередодні Різдва влаштовують головну вечерю й обмінюються подарунками. Це головне застілля року. Сім’ї з дітьми часто сідають за стіл ще до прибуття Санта Клауса, дорослі ж зазвичай терпляче чекають пізнього вечора. Раніше на святковому столі традиційно стояла свинина, запечена шинка, ріпа і картопляний пиріг. Вранці ж їли морквяну або рисову кашу, причому з секретом, в чиїй тарілці опиниться один-єдиний мигдалевий горішок, весь рік буде щастити повністю в усьому. Зараз багато що змінилося, і на Різдво все частіше можна побачити індичку на фінських столах.
24 грудня, у Святвечір, сім’ї намагаються зібратися разом. Зазвичай це вихідний день, і навіть магазини працюють тільки до полудня, щоб люди могли встигнути купити останні подарунки. О 17 годині в церквах проходять святкові служби, після яких фіни відправляються на кладовища й приносять на могили рідних свічки та ялинові вінки.
У цей день життя в Фінляндії ніби завмирає: перестає ходити громадський транспорт і закриваються магазини. На вулицях тиша, люди готуються до святкового вечора. У цей день заведено ходити в сауну, щоб очиститися перед вечірнім святкуванням. Сауна взагалі займає особливе місце в серцях фінів.
Щороку опівночі з 24 на 25 грудня в старому місті Турку (колишня столиця Фінляндії) проводять спеціальну церемонію й оголошують початок «різдвяного миру», який продовжиться 20 днів. Ця традиція бере свій початок з XIII століття. У той час вся Північна Європа оголошувала мирні дні, і тільки в Фінляндії ця традиція зберіглася донині. Церемонію транслюють по телебаченню, і для багатьох фінів вона, як знак, що можна починати святкувати Різдво.
25 грудня, Свято Різдва, проходить в тихих благочестивих роздумах. Всі громадські заклади й міський транспорт не працюють. Найбільш відвідуване місце в цей день – церква.
26 грудня починаються веселі танці й гуляння, які продовжують традиції середньовічного дня Тапани (фін. Tapaninpäivä) або Дня святого Стефана. У цей день історично відбувалися колядування в костюмах козлів, «різдвяних журавлів», нечисті. В даний час всі основні суспільні святкування присвячені саме до цього дня, який є офіційним вихідним. У багатьох фінських сім’ях в програмі традиційне катання на санях, ковзанах і лижах.
Різдво в Японії
Merii Kurisumasu!
В Японії основна фігура свята – бог Хотейошо, у якого очі на потилиці. Традиційне різдвяне меню японців – рис, боби, гриби і бамбук. І, звичайно, улюблений веселий напій – саке.
Ще на Різдво японці біля своїх будинків розвішують на високих жердинах пучки соломи і підпалюють їх, щоб відлякати злих духів.
Хоча японці в більшості не являються християнами, але також святкують Різдво. Вони називають це свято «Курісумасу», японський варіант слова «Christmas». У Японії це свято не офіційне та немає ніякого релігійного значення, тому святкування відбувається лише ввечері 24 грудня. Традиція святкувати в країні, де сходить сонце, виникла під впливом західної культури. Історія свята в сучасному вигляді починається в 1868 році, коли один із найбільших магазинів «Марудзен» влаштував розпродаж американських святкових прикрас, а вже в 1886 році в порту міста Йокогама для іноземних моряків встановили першу ялинку.
Різдво для японців майже те саме, що свято закоханих. Молоді люди влаштовують вечірки, а закохані пари проводять час разом. Гарною прикметою вважається в цей день зробити пропозицію коханій чи почати зустрічатися.
Традиційно японці використовують не справжні ялинки, а штучні різних кольорів: червоні, білі та сріблясті. Міста починають прикрашати ще в листопаді, хоча традиція головної ялинки міста відсутня, бо їх там дуже багато.
Іншими атрибутами свята, у зв’язку з його романтичним забарвленням, є різноманітні зображення сердечок і фігурки купідонів та янголят. Для створення зимової атмосфери, у разі відсутності справжнього снігу, його замінник продається в магазинах.
Не забули японці і про Санта Клауса. У Японії він звичайно теж є. Його ім’я Сегацу-сан (пан Новий рік). Він одягнений у блакитне кімоно. Протягом передноворічного тижня він ходить по домівках і офісах та вітає японців із наступаючим святом, хоча подарунків він не дарує. Тому в останні роки все більше маленьких японців віддають перевагу Одзи-сану (Санта-Клаусу), який з’явився в Японії нещодавно й теж під впливом західної культури, однак із подарунками.
Різдво в Австралії
Happy Christmas!
Напередодні Різдва австралійці розстеляють біля своїх будинків покривала і колядують. Святкують переважно на пляжі, готуючи гриль страви. Обдаровують один одного презентами, грають в крокет, пляжні ігри, купаються. Святкова традиційна вечеря – це холодні (в Австралії в цей час літо!) страви з морепродуктів, індичка, салат, десерт зі сметани, граната і полуниці.
Дух Різдва не покидає Австралію, незважаючи на спекотну сонячну погоду. Щороку тисячі мешканців Сіднея і туристів, вбраних у святковий одяг, традиційно збираються на місцевому пляжі.
Багато пляжників, а також рятувальники, у цей день одягають капелюхи та бороду Санти-Клауса, оленячі роги і кольорові купальники, створюючи різдвяну атмосферу.
Цими днями в Австралії температура повітря коливається у межах 25−35 градусів. Тисячі відпочивальників користуються літньою погодою для святкування австралійського Різдва на відкритому повітрі.
Сімейний пікнік, сонячні ванни, серфінг, гра у крикет та обмін подарунками – входять до традиційних планів австралійців наприкінці грудня.
Цікаві факти про Різдво
1. Прикрашання ялинки насправді символ не Нового року, а Різдва. Вічнозелена рослина з давніх часів уособлювала вічне життя та відродження. А у християнській релігії її називали деревом Ісуса. Змішання новорічних та різдвяних традицій сталося у 30-ті роки ХХ ст. Через антирелігійну пропаганду в СРСР у 20-ті роки заборонили святкувати Різдво. Однак у 1935 році у Кремлі до Нового року влаштували дитячій ранок, де прикрасили зелену красуню. До того часу більшість людей забули, що зірка на верхівці – не просто для краси. Це символ Віфлеємської зірки.
2. Ялинкова куля – насправді стилізоване райське яблуко. Раніше ялинки прикрашали саме цим фруктом по аналогії з райським деревом. Потім до яблук почали додавати пряники та печиво. Гілки не витримували такої ваги, тож замість яблук вигадали скляні прикраси. Перша ялинкова куля з’явилася в Саксонії у XVI ст.
3. Багато астрономів намагалися дізнатися, чим насправді була Віфлеємська зірка. Спалаха наднової зорі бути не могло – наша галактика занадто стара. Є декілька гіпотез, які пояснюють біблійське небесне явище. Одна з них припускає, що це була комета, інакше, як вона могла йти небом й вести за собою волхвів. Інша гіпотеза говорить, що в день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому (якщо їх з’єднати лініями, вийде два накладених один на одного трикутника – зірка Давида), – і Меркурій «засяяв» яскравіше.
4. Цікаво, що три східних царя (волхви) Валтасар, Гаспар і Мельхіор, які прийшли до Ісуса, також були вченими-астрономами.Відомі й ті цінні подарунки, що вони принесли малому Месії: золото, ладан і миру. Золото підносили царям. Ладан – коштовну ароматичну смолу особливого дерева у давні часи підносили в знак благоговіння. Мирою, цінною благовонною олією, у той час змащували померлих. Тож волхви принесли Христу золото, як Царю, ладан, як Богу, миру, як Людині. Ці дари збереглися й до сьогодні. Вони знаходяться на святій горі Афон в монастирі святого Павла.
5. Історичний факт: християнське Різдво запозичене з давніх язичницьких культів. У дохристиянських релігіях так само святкувались народження богів – у давніх єгиптян святкували народження Осіріса, у давніх греків – бога вина Діоніса і т. д. І дати цих днів народжень припадали традиційно на закінчення грудня-початок січня.
6. Один із найдавніших українських звичаїв – Вертеп. Історія вертепу в Україні бере свій початок, як мінімум, з XVII століття.
7. На території Київської Русі Різдво почали святкувати у Х столітті, незадовго після хрещення. Проте всі свята у той час цілеспрямовано змішували із звичними народу – язичницькими святами. Так сталось і з Різдвом – яке припадало на давнє свято Коляду.
8. Точна дата народження Ісуса Христа в Біблії не згадується. Науковці досі не з’ясували, яка дата достовірна, і навряд чи дізнаються.
9. Саме в ніч перед Різдвом, за народним повір’ями, панують дві сили: добра та зла. До якої людина примикала, та й творила з нею дива. Одна зазивала колядувати й славити народження Христа за святковим столом, а інша збирала на шабаш відьом. Ворожіння на Різдво по праву вважаються найбільш правдивими і своїм корінням воно сягає часів язичницької Русі.
Різдво чудове свято сім’ї, любові та надії. Для християн Різдво належить до найбільших свят в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу, допомогти їм побачити правильний шлях у житті. У цей день прийнято вибачати образи минулого та дякувати тим, хто підтримував людину увесь рік.
Використані джерела та література
- Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1993. Ст. 182-185.
- ПОРОГИ. НЕЗАЛЕЖНИЙ МОЛОДІЖНИЙ ПОРТАЛ
- Інформаційний сайт телеканалу СТБ
- Інформаційний сайт телепрограми ТСН
- https://life.nv.ua/ukr/blogs/rizdvo-v-americi-8-cikavih-faktiv-50061133.html
- https://blog.liebherr.com/holodilna-tehnika/ua/2018/12/25/nimetski-rizdviani-tradytsii/
- https://clout.com.ua/rizdvo-v-nimechchy-ni-nimechchy-na-yevropa.html
- http://slovopys.kubg.edu.ua/iak-italiitsi-rizdvo-sviatkuiut/
- https://www.bottegaverde.ua/buon-natale
- https://za-kordon.in.ua/uk/podorozhi/vidpochynok-turyzm/2021-r-zdvo-novij-r-k-u-f-nlyand-ji
- https://racurs.ua/ua/n116099-rizdvo-u-sonyachniy-avstraliyi-yalynky-na-plyaji-skulptury-z-pisku-ta-santy-serfery-foto.html
- http://fzgij.knukim.edu.ua/novyny/1715-tsikavi-fakty-pro-rizdvo
Автор: Терпило Т. М.