Великдень відноситься до свят, дата яких мiняється кожного року, визначеної немає. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови «Пасха» – «проходження, позбавлення». Іншi назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов’язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом i свiтла над пiтьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос – це істиний Спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. І цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, вiдповiдно до заповідей Святого Письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.
Божественнiй славі Сина Божого та величi свiтлого Великодня вiдповiдає особлива урочистість, із якою проводяться богослужіння як у перший день Великодня так і протягом усього великого тижня.
Отже, що нам розповідають церковнi перекази? Коли Ісус Христос подорослішав, він у супроводі дванадцятих учнів пішов із дому подорожувати Єрусалимом. Три роки присвятив мандрам, проповідуючи любов до ближнього та праведне життя, зцілюючи тяжко хворих людей. Знайшлися злі й заздрісні до чужої слави люди та звели на Христа наклеп, начебто вiн підбурює простих людей проти існуючої влади. Отже, жерці Єрусалима підкупили за тридцять срібникiв одного з Iсусових учнiв lуду, щоб той зрадив свого вчителя й передав до рук «правосуддя». Нарада єрусалимських жерцiв засудила Сина Божого до страти, римський намісник Понтій Пілат затвердив смертний вирок. I Ісуса Христа було розп’ято нагорi Голіафi поблизу Єрусалима разом з двома розбійниками.
Один з учнiв Христа, Йосиф, був дуже багатою та поважною людиною, а тому зміг випросити у Понтія Пілата тiло вчителя й поховав його у власному саду, точніше, у кам’яній печерi, що знаходилась в його саду. На третій день після власної смерті Ісус Христос воскрес. Цю подію вiн же й передбачiв, але людям важко повірити в такі неймовірні речі, тому вони й не дуже-то вірили. Але янгол спустився на землю, забрав камiнь, що затуляв вхід до печери з тілом Ісуса Христа, – i Син Божий воскрес. Протягом сорока днiв пiсля свого чудесного воскресіння являвся він спочатку Діві Магдалені, а потім своїм учням, проповідуючи Царство Боже. Отже, учнi Христові стали апостолами й понесли людям свого життя.
Після свого воскресіння Ісус Христос перебував на землi ще протягом сорока днів. У цей період він з’являвся святим апостолам і навчав їх Божественної мудрості. Тому Великодні свята й тривають протягом сорока днів.
Чому Великдень – це великий день за народними уявленнями? Давні легенди кажуть, що того дня, коли Ісус Христос народився, день був такий довгий і ясний, що дорівнював аж сімом сучасним дням. Ось така одна з народних версій походження назви цього свята.
Під час великоднiх свят люди радять дотримуватися основних «запобіжних» заходів, аби все, що робиться в ці дні членами родини, було цій сім’ï на добро, на щастя, на здоров’я.
Ось кілька порад щодо крашанок, писанок та інших продуктів, посвячених у Великдень:
- найкращий час для варіння писанок – чистий четвер:
- викидаючи шкаралупки з-під крашанок, слiд стерти їх на порох, щоб ними не змогла скористатися відьма. За народними віруваннями, у велику шкаралупку відьма за слушноï нагоди набере роси й напоїть худоби, зашкодивши таким чином їхньому здоров’ю;
- щоб добре неслася свiйська птиця, стовчені на порошок шкаралупки від писанок слід додавати в корм для птицi;
- шкаралупки з крашанок треба викидати потайки, якщо вони не потрібні для iнших магічних дій, оскільки в тому разі, якщо вiдьма заволодіє ними i вколе когось, то людина тяжко захворіє;
- найкращий спосіб позбутися непотрібних уже шкаралупок – викинути на стріху дому або у проточну воду;
- шкаралупки від крашанки використовувалися раніше для лікування пропасниці, курячої сліпоти, зубного болю (підкурювали хворого), а хустка чи рушник, яким обтирають крашанки, використовували проти бешихи (також підкурювали);
- свячений хрiн допомагає проти нудоти та глистів; свячені пшоно та сiль допомагають від пропасниці;
- не можна топтати шкаралупки крашанок або писанок: це великий гріх, за який Бог може покарати навіть хворобою.
За народними віруваннями, ту писанку, яку ви отримали першою на Великдень, слід зберегти, оскільки вона має чарівну силу – зберiгає від злого ока, може запобігти або припинити пожежу. А посвячена на Великдень голка допомагає від курячої сліпоти. Процедура «лікування»: слiд дивитися крізь вушко цiєї голки на схід сонця.
Народ вірить, що в тому разі, якщо всю великодню службу вистоїш у церкві з крашанкою, усе уважно будеш слухати й не почнеш при цьому дрімати, то ця крашанка матиме дуже довгий «термін придатності» – не зіпсується навіть через багато років. Такі довголітнi крашанки користуються великим попитом у відьом і нечистої сили: вони всіма силами намагатимуться виманити це яйце з метою застосування у своїх чаклунських експериментах. Найбільшу силу має крашанка, яка побувала в церкві десять i бiльше рокiв поспіль.
У ночі перед Великоднем уся родина бере участь у своєрідному ворожінні: треба покласти в посуд, наповнений водою, монетку та крашанку. Той член родини, який прокинеться раніше від усіх, стає господарем монети й крашанки, а отже, найщасливішим у родині. Здебільшого такий великодній подарунок отримує дівчина на порі, якщо така є в родині. На Великдень кожен селянин намагався бодай кiлька разів смикнути за мотузок i вдарити у дзвiн, бо згідно з народними віруваннями це приносило щастя й збільшувало врожай гречки.
У ніч перед Великоднем парубки розводили вогонь і слідкували, щоб він горiв усю нiч, свiтив янголам-хранителям, які зараз над землею низько лiтають i за порядком слідкують. Вогонь палили не тільки надворі – у кожному домі родина запалювали символічну свічку й підтримували вогонь до самого ранку. У деяких регіонах України в ніч перед святом не можна спати, це правило стосується навiть дiтей i лiтнiх людей. Вважається, що коли людина засне, у її сон нечиста сила може проникнути. У крайньому разі дозволяється куняти, але не в ліжку, лiжко навiть розстеляти не можна.
Обов’язково треба попросити цієї ночі прощення в померлих родичів, пригадати їх добрим словом. За народними уявленнями, ніч перед Великоднем магiчна, можна за слушної нагоди знайти скарб. Скарби народна уява «розташоване» чомусь здебільшого поблизу кладовищ. Начебто якщо на кладовищі побачиш вогонь, значить, пiд цим вогнем треба скарб шукати. Але легко нажиті гроші, тим більше знайдені перед Великоднем на кладовищі, до добра не доводять: легко прийшло – легко пішло. Найчастіше скарби ці проклятi набагато сотень рокiв наперед.
Священики цього дня навiть одягають світлий церковний одяг замість повсякденного темного. До початку утрені вони, вiдповiдно до стародавніх традицій, обкурюють церкву фiмiамом. Це на знак ушанування благодаті, що люди отримали через Христове воскресіння. За давніх часів слід було ставити в храмах і церквах спеціальний посуд із палаючим вугіллям для обкурювання приміщення. Під час великоднього богослужіння в церкві запалюють усі свiтильники.
Одразу після служби в церквi добрий господар не поспішає за святковий стіл, а спочатку обходить своє господарство, пересвідчується, що все в порядку, посипає свяченою сіллю, вiдганяючи в такий спосіб нечисту силу, вітається з худобою. Звичай велить пригостити худобу та бджіл святою їжею – кожному дати по маленькому шматочку свяченоï паски. І тільки після всіх цих дій господар заходить до хати, де в цей момент дбайлива господиня подає на стіл святковий обід. Перед тим як сісти до столу й узятися до смачного обіду, уся родина урочисто вмивається в мисці з водою, у яку покладено три крашанки червоного кольору. Народна традиція велить першою вмитися дiвчинi на порi, потiм – синам, далi – матерi, а на останку вмивається господар.
Після великого обiду люди йдуть на цвинтар привітати померлих родичів зі світлим воскресінням Господнім, залишають на могилах родичів і друзів паски та крашанки, щоб діти забирали й поминали.
Автор: Хуторна О. А.