В 1961-1962 рр. проводилось дослідження трипільського поселення у с. Гребені Кагарлицького р-ну Київської обл. експедицією ІА АН УРСР, начальник експедиції С.М.Бібіков. За два роки розкопок на трипільському поселенні у с.Гребені експедицією було відкрито близько 30 площадок. Знахідки експонуються у археологічному музеї Інституту археології в м. Київ та в КЗ КОР «Київський обласний археологічний музей» у с.Трипілля. У зазначеному музеї в експозиції представленні знахідки із урочища Василишин Яр, яке розташоване ліворуч від дороги на Ржищів: кратероподібна посудина; амфорки з вушками, кубок біконічний, кухонний горщик з ручкою.
Перші дослідження трипільського поселення у с. Гребені
Проектування будівництва Канівської ГЕС привернуло увагу до зони затоплення вище греблі від м.Канів, в яку потрапляє ряд важливих археологічних пам’яток, в тому числі і трипільських. В 1960 році Інститут археології АН УРСР організував археологічну експедицію для обстеження Лівобережжя та Правобережжя, на ділянці біля майбутньої плотини, між с. Трипілля та м. Ржищів. Цей район відомий, як центр дослідження пам’яток трипільської культури (етап ВІІ, 3900-3800 рр. до н.е.). Тут В.В.Хвойка відкрив і вивчив низку пам’яток трипільської культури, встановив планування багатьох поселень, зібрав велику кількість предметів матеріальної культури. Дослідження трипільських поселень між м.Ржищів і с.Трипілля спонукали В.В.Хвойку до створення періодизації трипільських пам’яток, до встановлення функціональної атрибуції.
Після робіт В.В. Хвойки на цій же території з 1934 по 1939 рр. проводились дослідження пам’яток трипілля, експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом Т.С.Пассек. Експедиції ІА АН УРСР в районі Трипілля-Ржищів в 1960 році передувала робота розвідувального загону. На цій ділянці знайдено сліди трипільських поселень, зокрема у с.Гребені.
У статті «Каменный век Среднего Поднепровья» В.В.Хвойка описує два пункти трипільського поселення біля с.Юшки, за 5 км від Дніпра. В.В.Хвойка знав, що біля с.Гребені знаходиться трипільське поселення: очевидно зустрічав там виходи культурних залишків на поверхню ґрунту, але спеціальних земляних робіт у цьому пункті не проводив.
Розкопки поселення експедицією Інституту археологій АН УРСР у 1961-1962 роках
Трипільське поселення у с.Гребені Кагарлицького р-ну Київської обл. досліджувалось шляхом розкопок експедицією ІА АН УРСР в 1961-1962 рр. До складу входили: начальник експедиції С.М.Бібіков, заступник начальника експедиції Н.М.Шмаглій, завідуючі ділянками – В.Г.Збенович, В.Н.Гладилін, Є.В.Цвек, С.Н.Смирнов, Г.С.Махура, а також студенти КДУ і школярі-члени клубу туристів.
Трипільське поселення Гребені знаходиться приблизно в 500 м від північно-західної околиці с.Гребені. Воно займає високу правобережну терасу Дніпра (60-70 м), яка круто обривається до вузької полоси надпойми. Плато цієї тераси має майже рівну поверхню, яку перетинає дорога Гребені-Стайки. У північно-західній частині цієї рівної ділянки є неглибока балка, що переходить у досить пологий спуск до Дніпра. Приблизно за 100-120 м від краю плато є джерело, яке створило неглибокий ярок з крутими стінками, що примикає до балки. Це джерело давнього походження і, очевидно, використовувалося в трипільські часи. Виявлені тут площадки розташовані дугоподібно і зовнішнім боком орієнтовані на північний захід, тобто до балки. У 1961 році для розкопок було вибрано чотири площадки, розташовані в різних пунктах дослідженої ділянки і, як виявилося, різні за ступенем збереженості, конструкцією, наявністю матеріалу.
Вцілому можна говорити про приналежність усіх чотирьох площадок до одного століття. Однак залишені вони, очевидно, були неодночасно. Площадки №1 та №3 були залишені, можливо, раніше, ніж інші. Вони містять дуже мало інвентаря, який до того ж непридатний для використання. Навпаки, площадки №2 та №4 дають незрівнянно більше інвентаря, причому цілком придатного для подальшого використання. Це особливо стосується площадки №4.
За два роки розкопок на трипільському поселенні у с.Гребені експедицією було відкрито близько 30 площадок, розташованих по колу. На південній границі поселення простежено подвійний ряд жител, в центральній частині поселення знаходилося три житла.
Ще В.В.Хвойка, а потім і Т.С.Пассек, досліджуючи трипільські поселення Середнього Подніпров’я, відмічали розташування жител по колу. У 1961-1962 рр. було досліджено 17 споруд. Будівлі різні за конструкцією та функціональним призначенням. Житлові будівлі наземні прямокутні, площею від 57 до 168 кв.м і мали від від 2 до 5 приміщень. Деякі з цих приміщень використовувались як амбари або для зберігання харчів. На тонкій обпаленій обмазці підлоги простежено деталі інтер’єру: купольні печі, прикрашені карнизами, господарські підвищення, лежаки. При будівлях виявлено навіси під якими стояли великі (висотою до 1 м) посудини, мабуть для зберігання. У одній з будівель була виявлена велика піч для сушіння посуду перед випалом. Серед господарсько-виробничих будівель виділяється монументальна споруда, в центральній частині якої виявлено комплекс пристосований для випалу кераміки. Він складається з двох печей (можливо, одна з них горно) і відкритого череня овальної форми з бортиком по краю. У деяких будівлях знайдено від 75 до 168 різних посудин. Це зерновики з покришками, кратери, піфоси, що прикрашались заглибленим орнаментом.
Представлений також посуд з домішкою в глиняному посуді товченої мушлі та з розчосами поверхні; деякі з таких посудинок мали ніжки. Зооморфний посуд характерний для різних груп кераміки. Посуду з розписним орнаментом мало, він є імпортом з поселень канівської групи та з Побужжя. Особливо виділяється група кераміки зі світлою чи сірою лощеною поверхнею, прикрашеною ямками, рельєфними виступами (біконічні глечики, кубки, миски).
Знахідки експонуються у археологічному музеї Інституту археології в м. Київ та в КЗ КОР «Київський обласний археологічний музей» у с.Трипілля. У зазначеному музеї в експозиції представленні знахідки із урочища Василишин Яр, яке розташоване ліворуч від дороги на Ржищів: кратероподібна посудина; амфорки з вушками, кубок біконічний, кухонний горщик з ручкою.
Результати досліджень
Матеріали, зібрані в результаті розкопок поселення біля с.Гребені, значно доповнили знання про культуру середнього етапу трипілля в класичній області трипільської культури. Вдалося уточнити дані про техніку спорудження та планування жител, в тому числі питання про вхід в житло, відкриті господарські прибудови, вживання своєрідних інстанцій при будівництві жител та печей, техніку побудови зовнішніх стінок. Встановлено, що при спорудженні зовнішніх стінок між плотовою основою вживалася своєрідна забутова кусками обпаленої глини. Ці куски глини обпалювались десь на стороні і закидалися разом із земляною засипкою між лицьовими плотовими спорудами. Таким чином, тепер знаходять собі пояснення величезні скупчення на трипільських площадках так званої глиняної обмазки. Ця обмазка, як з’ясувалося, не була будівельним сміттям, а утворилася в результаті обпалення стін або при пожежі і використовувалася як будівельний матеріал. Застосування забутовки з обпалених рваних кусків глини полегшувало конструкцію стінок, сприяло проникненню повітря і теплоізоляції, тобто усувало вологу.
Навіть попереднє зіставлення керамічних комплексів з Гребенів та кераміки, наприклад, з Коломийщини ІІ вражає однотипністю матеріалу. Ця однотипність помітна не тільки у формах посуду, його обробці, складі глини, а й в деталях оздоблення та орнаментації. Часом складається цілком певне враження, що, наприклад, посудини типу горщиків із защипами у вигляді бантика (можливо стилізовані зображення голови бика), що були знайдені в Коломийщені ІІ та в Гребенях, є виробами одного майстра. Сноповидні зображення з вдавленнями у вигляді крапок, що йдуть по контуру коротких врізних паралельних ліній, які утворюють «сніп», настільки схожі, що можна вважати їх зробленими в одній майстерні.
Цікаві результати одержані і для характеристики ідеологічних уявлень. На площадці №1, під підлогою, знайдено поховання собаки. Череп собаки був виявлений також біля площадки №2. Бібіков С.М. вважав, що це були ритуальні поховання, подібні до знайденого в Луці-Врублівецькій. Такі поховання справедливо зв’язують з апотропаїчним культом, який є одним із проявів культу родючості, достатку. Можливо, що до цього ж ритуалу відноситься і група кісток від кількох особин поросят, виявлена в посудині на площадці №2. Також тільки ритуальними цілями можна пояснити і закладення цілих посудин, що були знайдені під обпалювальною спорудою на площадці №1.
Зібрані в результаті розкопок матеріали значно розширюють уявлення про культуру трипільців на середньому етапі їх історії, дають можливість більш глибоко та обґрунтовано підійти до вирішення питань господарського і соціального устрою суспільства в межах великих родових об’єднань.
Джерела та література
- Бібіков С.М., Шмаглій М.М.. Трипільське поселення біля с.Гребені (Роботи в зоні Канівської ГЕС). Археологія, т.ХVІ, окремий відтиск, 1964р.
- Енциклопедія трипільської цивілізації. Том 1, перша книга. Київ, 2004.
- Кулаковська Л.В. Сергій Миколайович Бібіков: життя, віддане науці. Археологія, №4, 2008р.
- Отчет о работе археологической экспедиции Института археологии АН УССР в зоне стоительства Каневской гидро-электростанции 1960-1962 гг. Отчет составлен Г.Л.Евдокимовым, С.Н.Бибиковым, Б.Г.Збеновичем, Е.В.Цвек.
Автор: Бабчук О. П.