Митрополит Тимофій Щербацький народився у 1698 році в містечку Трипілля на Київщині в родині міщанина Івана Щербака. При хрещенні йому дане ім`я Тихін. Коли хлопець підріс, батько влаштував його учнем Київської академії. Тихін володів винятково гарним голосом і був прийнятий в академічний півчий хор. Коли Петро Перший вперше приїхав до Києва, на урочистій зустрічі співав і академічний хор: почувши Тихонів голос, цар звелів призначити юного співака у придворну півчу капелу в Петербурзі. При поверненні звідти, Тихін відновив навчання в Академії, водночас працюючи секретарем конгрегації. В конгрегації захопився монашеством, заглибився в духовність і був пострижений в монахи: при постриженні наречений Тимофієм і оселився в Києво-Софіївському монастирі. Там швидко почав підніматися по ієрархічних щаблях . 1728 р. Тимофія Щербацького посвячено в ієромонахи і призначено на посаду кафедрального писаря, який відав ділами єпархіального управління. На посаді писаря залишався до 1737 року і був правою рукою архієпископа Рафаїла Заборовського.
20 березня 1737 р. Тимофія призначено на посаду ігуменом Києво-Видубецького монастиря, а в 1739-му він – архімадрит Київського Золотоверхо-Михайлівського монастиря.
У 1740 році Тимофій Щербацький вибраний архімадридом Києво-Печерської Лаври.
29 серпня 1744р. імператриця Єлизавета (дочка Петра І,яка відновила Гетьманщину) приїхала до Києва і «тріумфальна» зустріч її відбулася саме в Лаврі – Тимофій виголосив вітальне слово. Цариця пожалувала йому 3 тисячі карбованців і в лаврську казну – 10 тисяч. При Щербацькому було закінчено спорудження великої Лаврської дзвіниці, висотою у 43 сажні, 2 аршини і 2 вершки. При ньому були також укріпленні гори, де знаходиться обитель.
10 березня 1748 р. Тимофій Щербацький призначений на посаду митрополита Київського і Галицького.
Серед протопопій Київської єпархії булла й Трипільська. 1756 року в Київському повіті за Київською єпархією числилися: в Трипіллі – один собор, дві приходські церкви і в повіті – 15 приходських церков. Церкви споруджувалися тоді важко, здебільшого коштом запорожців. 1748 року в Трипіллі збудовано першу після Руїни церкву. У Трипільському монастирському маєтку Щербацький спорудив чудовий митрополитський палац, в якому він часто перебував і приймав тут своїх гостей; а також велечаву Богоявленську церкву.
У мальовничому прирічці Бобриці за 10 верств від Трипілля знаходився хутір Верем`я, де містилися монастирські: пташник, скотарня, пасіка. Колись господарством завідував тут якийсь монах Ієремія, від імені якого нібито пішла назва місцевості. Митрополит Щербацький любив цей хутір, навіть поселив у ньому своїх родичів, одному з яких, Іванові Богатиреві , подарував у власність 48 десятин землі і висвятив його на першого священника збудованої тут митрополичим коштом у 1757 році церква в ім`я апостола Тимофія. За ініціативи Щербацького 31 травня 1751 року монастирському підданому, жителеві Верем`я Якову Бондаренку, було надано на орендне володіння двома «млиновими гребельками» на Бобриці і грунтом.
Через стан здоровя Тимофій Щербацький просив звільнення на спокій до Видубецького монастиря, але замість цього указом імператриці Єлизавети в жовтні 1757 р. переведений митрополитом Московським. 5 січня 1767 р. звільнений на спокій.
Помер Тимофій Щербацький 18 квітня 1767 року. Похований в Чудовому монастері в Москві.
Джерела та література
- Артюшенко О.В., Ю.К. Домотенко. Синівською любов`ю.
- Буренко К. І. Трипілля в течії віків
- Домотенко Ю.К.. Трипілля на київщині.
- Домотенко Ю.К. Земля Обухівщини.
- Національний заповідник “Софія-Київська” – St-sophia.org.ua