Обухівський “шитий” рушник

Обухівський "шитий" рушник

Відроджений з минулого, Обухівський “шитий” рушник увійшов до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 12 грудня 2023 року. І це беззаперечно досягнення лише громадської організації «Об’єднання майстрів «Творча спадщина» на чолі з Ольгою Матвійчук.

У 2019 році Ольга помітила, що Обухівський “шитий” рушник ніде не фігурує як об’єкт культурної спадщини. На той час можна було перерахувати на пальцях однієї руки майстринь, що володіли технікою. І вони не хотіли передавати знання.

Рушник не вишивався поколіннями останні 100 років.

Через рік, у 2020 році почалась активна робота ГО «Об’єднання майстрів «Творча спадщина». Ольга Матвійчук залучила в підтримку Ольгу Стахів. Що володіє технікою Обухівського “шитого” рушника, якої навчила її матір. І спільними зусиллями почали відроджувати унікальне мистецьке надбання.

Для початку шукали майстринь. Щоправда ті з неохотою йшли на контакт. Шукали рушники, які лишились. Проводили майстерки – щосуботи безкоштовно навчали всіх бажаючих техніці вишивки.


Довідково:

Майстерки проводяться і зараз. Під час виставки вони і в нашому музеї також. Щоб навчитись і вишити одну квітку – необхідно до 3 годин часу.

Всі матеріали надаються.

Перша майстерка планується 8 червня. Стежте за анонсами у наших соцмережах

техніка вишивки обухівського рушника

Це було важко та довго, але вже минулого року пішли перші рушники. І їх було близько 5. Це вже щось.

Ольга Матвійчук


Обухівський рушник почав подорожувати чи не щотижня по всіх можливих виставках та ярмарках. І ця робота не припиняється. (Посилання на сторінку)

З 2020 року почали збиратись документи для внесенні рушника у перелік нематеріальної культурної спадщини України. Тоді ж була подана перша облікова картка. Але кожні пів року їм відмовляли.

У 2023 році восени громадська організація попросили консультанта від Міністерства. Підсказали, дещо змінили і, нарешті, прийняли документи та внесли до національного переліку за “кращу практику популяризації та збереження нематеріальної культурної спадщини”.

Спільними зусиллями у 2024 році друком вийшов посібник з вишивки “Обухівський рушник”. Над яким працювали Ольга Стахів, Світлана Зохлюк та Ольга Матвійчук.

Лише за 4 роки роботи над популяризацією рушника ГО “Об’єднання майстрів “Творча спадщина” підняло статус м. Обухів в очах його мешканців та всієї України. А місцева громада з гордістю може казати, що вони з Обухова – міста, де вишивають Обухівський “шитий” рушник.

Походження та використання

Для дослідження походження та історії рушника ГО “Об’єднання майстрів “Творча спадщина” залучили обухівського краєзнавця Мирослава Чайковського. Розшукують усю можливу інформацію в архівах та фондах

Є версія, що техніку завезено у XVIII столітті з Полтавщини. Оскільки складається враження, що рушник був звідкись привезений. Адже не спостерігається переходу, трансформації до сусідніх сіл.

Виготовлення «шитих» рушників розповсюджене у місті Обухів, селах Таценки та Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт Козин, селі Старі Безрадичі Київської області.

Також не має відомостей, чому його припинили вишивати у 1914 році, використовували саме такі нитки, що означають символи. І як саме використовували. Бо вже не залишилося людей, які могли б про це розповісти.

Прийнято вважати, що вони весільні. Не має достатньо документальних підтверджень, ні фото, ні розповідей очевидців. Але кажуть, що рушник вивішували на покуті, аби оздобити хату. Але здебільшого так довго зберігаються саме весільні рушники. Бо їх нікому не показували — скручували, складали в скриню і тримали аж до онуків.

Обухівський “шитий” рушник: особливості орнаменту та вишивки

Назву “шитий” рушник увів до наукового обігу Іван Гончар. Ймовірно через його рельєфну вишивку. Вона досягається за допомогою чергування опуклих швів, що звуться «качалочками» або «гладьовими валиками», з іншими двосторонніми рушниковими швами.  Це одна з особливостей Обухівського рушника. Його головні елементи стають об’ємні. Сам рушник щільно наповнений, насичений. А його орнамент заповнює все полотно.

Дерево Життя опирається вазоном на основу, що завжди відокремлена узором під назвою «безкінечник». Цей самий візерунок оточує виріб по периметру. Рушник зазвичай 3 метри у довжину, а Дерево Життя на обох кінцях з’єднуються між собою «ламаними гілками».

В основу орнаменту Обухівського рушника покладено найпоширеніший символ української вишивки – Дерево Життя (Древо Роду), яке зростає з квіткового горщика–вазона, і має «Цар-квітку» нагорі. 

На окремих рушниках зустрічаються пташки, що розташовані попарно у будь-якій частині Дерева.

Заповнені рушниковими швами елементи орнаменту називаються виповненнями. Переважно зашиваються гладьовими валиками, що чергуються з іншими двосторонніми швами.

Полотно може бути різне – льняне, конопляне чи бавовняне. Переважає червоний колір ниток, рідше трапляються сині чи жовті.

Виставка обухівських рушників

Час роботи для пошиття такого рушника залежать від багатьох факторів. Людина може дозволити витратити 3-4 години вдень чи 1-1,5 години. Від полотна – це буде домоткана тканина чи рідчіша. Нитки – товсті чи тонккі. І звісно наповнення, а також його ширина та довжина. Він може бути від 35 до 50 см шириною, але довжина не перевищуватиме 3 метрів. Він має бути насиченим. А тому робота займає від пів року до року.

Елементи можуть бути схожими, повторюватися, але так само вони постійно змішуються між собою. Різна основа, Дерево життя, безкінечник та ламані гілки. Так багато змінних, але структура і техніка лишається одна. Майстриня обирає і створює вишите полотно виключно за своїм смаком.

Саме тому, кожен Обухівський рушник унікальний.