Інтерес до старожитностей та зацікавлення тим, «що вже давно пройшло» у Вікентія Хвойки, напевне, зародився ще в Чехії. Вже з кінця 80-х років ХІХ ст. дослідження та збирання старожитностей стали його головним заняттям. Перші згадки про це є у листі В.В.Хвойки до батька, датованим 1891 роком. З листа зрозуміло, що автор на той час вже здійснив чималу роботу і набув неабиякого досвіду у справі проведення археологічних досліджень. Особливо його цікавили «сліди наших слов’янських предків». Дослідник навідувався на «толкучку» на Подолі, де продавали, в тому числі, предмети старожитностей та інколи знаходив там досить цікаві археологічні речі. Разом з тим, В.В.Хвойка розпочав вивчення в археологічному відношенні Подільської частини Києва (в цей час він мешкав на Подолі в районі Куренівки). Саме ці обстеження й призвели до відкриття ним у 1893 році знаменитої нині на весь світ Кирилівської палеолітичної стоянки.
Формування колекції старожитностей
Одночасно із проведенням археологічних досліджень, В.В.Хвойка розпочав збирати власну колекцію. Приватне колекціонування було широко розповсюдженою на той час практикою. В.В.Хвойці за кілька років вдалося скласти досить цінну в археологічному відношенні збірку, яка частково складалася із предметів, що походили з розкопок самого автора. Від більшості тогочасних колекціонерів, які збирали просто цікаві речі, В.В.Хвойка відрізнявся науковим підходом до оформлення своєї колекції: він вів точну реєстрацію предметів, позначив місце їх знахідки, найбільш цікаві речі замальовув. У 1894 році цю колекцію оглянув Н.Ф.Біляшівський, який визнав, що вона являє великий інтерес, оскільки відображає у хронологічній послідовності історію Київської землі.
На середину 90-х років ХІХ століття В.В.Хвойка був уже досить знаним фахівцем, що входив до кола відомих знавців старожитностей. В той самий час – у вересні 1897 р. у Києві було організовано Товариство Старожитностей та Мистецтв, яке ставило собі на меті створення міського музею. Маючи вже на тимчасовому зберіганні певну кількість колекцій, Товариство запросило В.В.Хвойку на посаду завідуючого музеєм, поклавши йому плату 600 карбованців на рік. З цього часу В.В.Хвойка зосередився у своїй діяльності на двох напрямках – музейній роботі та археологічних дослідженнях, органічно їх поєднуючи та доповнюючи.
З самого початку роботи в Товаристві він приводив до ладу, систематизував та каталогізував колекції, частина яких була добута ним під час власних розкопок. Проведення роботи по впорядкуванню колекцій майбутнього музею, дозволило В.В.Хвойці вже наприкінці 1897 року влаштувати першу археологічну виставку Київського товариства старожитностей та мистецтв та видати до неї покажчик. Наступна, підготовлена В.Хвойкою виставка, була відкрита до ХІ археологічного з’їзду (1899 рік).
Археологічний з’їзд 1899 року, в якому брали участь вчені та аматори старовини не лише з Російської імперії, а й з-за кордону, був значною подією в науковому житті міста. До з’їзду почали готуватися заздалегідь. У місті планувалося відкриття двох виставок – в університеті та міському музеї. На засіданні Київського відділу попереднього комітету з підготовки з’їзду повідомлялося: «Київське товариство старожитностей та мистецтв організовує самостійну виставку в одному із залів недобудованого музею, де тривають роботи з облаштування до часу з’їзду хоча б однієї частини цього великого будинку; на виставку надійдуть колекції, що належать Товариству та деякі приватні, як, наприклад, колекція первісних старожитностей п.Хвойки» /АЛЮР, 1899, с.73/.
Створення музею у Києві
Коли В.Хвойка починав працювати в галузі археології, громадської музейної установи в місті ще не було. Питання про необхідність існування міського музею мало довгу історію та почало серйозно обговорюватися в Києві ще з 1888 року, коли з відома та за згодою генерал-губернатора О.Р.Дрентельна проводилися збори щодо влаштування громадського музею. Та по його смерті тодішня влада дійшла висновку, що «за свідченнями, зібраними по губернії, в установі подібного роду потреби немає». До питання організації музею повернулися 1894 року, коли під головуванням генерал-губернатора графа О.П.Ігнатьєва було створено особливий Комітет по збору пожертв на музей складанню планів його будівництва. Згодом Комітет передав щодо спорудження музею Товариству старожитностей та мистецтв. Власне справа будівництва та функціонування музею й була головною метою створення цього відомого Товариства.
Збирання колекції майбутнього музею розпочалося ще до початку будівництва приміщення. Організував та контролював цю діяльність згаданий комітет. Наявні вже старожитності потребували опрацювання, оформлення у вигляді експозиції та збереження.
Коло знавців старожитностей наприкінці ХІХ ст. в Києві було досить обмеженим. В.В.Хвойка не лише входив до нього, а й був на цей час вже досить знаним у науковому світі фахівцем. У його доробку були кількарічні польові дослідження, в тому числі на Кирилівський висотах, власна колекція старожитностей. У 1897 році саме В.В.Хвойку запросили на роботу до щойно створеного Київського товариства старожитностей та мистецтв на посаду завідувача музею Товариства. Першою справою, до якої вдався дослідник, опрацьовуючи колекції, стало започаткування інвентарних книг. Вони і сьогодні є цінними, а іноді єдиним джерелом, яким часто користуються археологи та музейні працівники. Завдяки цим документам, дослідники можуть простежити походження унікальних археологічних експонатів.
Основу майбутньої археологічної експозиції музею склали колекції самого В.В.Хвойки. Це засвідчують записи в інвентарних книгах про перші надходження археологічних знахідок. Так, за №№280-3341 записані предмети, що надійшли від Імператорської Археологічної комісії з колекції, отриманої від В.В.Хвойки, за №№3342-5354 – предмети, що надійшли за пожертвою таємного радника та почесного члена Київського Товариства старовини та мистецтв Н.А.Терещенка з колекції, придбаної у В.В.Хвойки (в тому числі експонати з розкопок на Кирилівській вулиці).
Підготовка до виставки
Під час підготовки виставки до ХІ археологічного з’їзду В.В.Хвойці доводилося опікуватися не лише науковою частиною її роботи, а й вирішувати цілу низку організаційних питань. Він навіть купував обладнання, необхідне для розміщення експозиції. В.Хвойка доклав чимало зусиль, щоб гідно подати археологічні колекції по кілька тисяч предметів. Всі вони були не лише належним чином розташовані (цьому спряв також смак Хвойки-художника), а також супроводжувалися етикетажем (самих лише ярликів для експонатів було придбано 3050). Основу виставки складала колекція самого В.В.Хвойки, яка налічувала 2017 одиниць різноманітних археологічних речей. На виставці демонструвалися матеріали, знайдені дослідником під час розкопок Кирилівської стоянки, а також колекції з поселень нової культури (яка пізніше дістала назву трипільської), розташованих у Києві, Трипіллі, Жуківцях, Халеп’ї, Стайках та Верем’ї. Предмети цих колекцій до сьогодні зберігаються у Національному музеї історії України.
Підготовка виставки стала справжнім іспитом для В.В.Хвойки. Оцінювати її мала не лише незвична до подібних заходів й тому невибаглива київська публіка, а й знані дослідники старожитностей. Вчений витримав цей іспит з честю.
Археологічний з’їзд розпочав роботу 1 серпня 1899 року. «Міський музей, – як повідомляли «Известия ХІ Археологического съезда, що виходили окремими випусками безпосередньо під час роботи та надавали учасникам поточну інформацію, – буде відкритий для огляду членів з’їзду з 5 серпня від 10 до 2 год. дня щоденно» / Известия ХІ Археологического съезда, 1899 р., с.21/. У тому ж будинку музею відбулася і частина засідань. На одному з них зробив свою доповідь і В.В.Хвойка. Цей виступ, можна вважати, був центральною подією з’їзду.
Значення організації виставки
Виставка викликала жваву зацікавленість присутніх на з’їзді. У спеціальному повідомленні, зробленому проф. Б.Б.Антоновичем на заключному засіданні 19 серпня «Про археологічні виставки, влаштовані до часу відкриття з’їзду», зазначалося, що у Київському міському музеї розміщувалася доволі представницька виставка з цікавими в науковому відношенні колекціями В.В.Хвойки, Б.І.Ханенка, Товариства старожитностей та мистецтв та ін.., організована завдяки невтомній праці В.В.Хвойки, яка досить повно відтворила минуле Південно-Західного краю /Антонович, 1899р., с.221/. Не оминула своєю увагою музей та його виставку й голова з’їзду графиня Уварова, яки висловила побажання, щоб Київський музей старожитностей та мистецтв продовжував облаштовуватися і процвітати, щоб багаті колекції В.В.Хвойки, які відносяться до найдавнішої в тогочасній Росії палеолітичної стоянки та до особливої культури кінця кам’яного віку, стали надбаннями цього музею.
Від цієї виставки, організованої В.В.Хвойкою в стінах недобудованого приміщення, власне, й починає відлік свого віку міський Музей. У резолюції ХІ археологічного з’їзду з цього приводу було зроблено однозначний висновок – «працею Б.І.Ханенка і В.В.Хвойки було відкрито Музей».
В подальшому ця тимчасова виставка, завдяки клопіткій та невтомній праці В.В.Хвойки поступово перетворилася на постійну експозицію. Вона розмістилася у трьох залах Музею, що були надані у розпорядження археологічного відділу, розташовані анфіладою зали, знаходились на першому поверсі ліворуч від головного входу в Музей.
Джерела та література
- АЛЮР, 1899. – с.73
- Енциклопедія трипільської цивілізації. К.,2004. – с.25-26
- Колеснікова В.А. Вікентій Хвойка. Сторінки наукової біографії. – К., 2007. – с.125-128.
- КолєсниковаВ.А. Сторінки життя Вікентія Хвойки. – К., 2008. – с.15-23
- Известия ХІ Археологического съезда, 1899 р. – с.21
- Хвойки В.В.Древние обитатели среднего Поднепровья и их культура в доисторические времена. – К., 2008.
- Черняков І. Вікентій Хвойка (1850 – 1914). – К., 2006, с.134-146
Автор: Бабчук О. П.