Починаючи з 1600-х років у писемних джерелах Германівка називається «містечко». 24 серпня 1832 року Каєтан Проскура, тодішній володілець Германівки, подав до губернського правління «прошение об утверждении пренадлежащего ему находящегося в Киевском уезде местечка Германовки в сем звании установленым порядком». Офіційний статус містечка затверджено 24 травня 1834 року. Це поставило Германівку в ряд міст ярмаркових. 1837 року в ній проживало 574 кріпосних селян, 127 євреїв, і тоді вже в ній відбувалося 11 річних ярмарків, які стали постійними наступні 80 років. У 1864 році в Германівці мешкало 1584 православних, 442 іудеї, 28 католиків. У 1866 році утворюється Германівська волость. На 1891 рік у 412 дворах містечка мешкало 3379 жителів: 326 військових (із членами сімей), селян – 2094, дворян – 16, міщан – 29, духовенства – 7 священнослужителів і 11 жінок, євреїв – 895.
Все торгове життя містечка було в руках євреїв. На кінець 1914 року тут діяло більше сорока торгових точок, всі вони належали євреям.
- Аптека – Ерліхман Анна Іосифівна, орендатор – Яффа Нафтула
- Аптекарські товари – Борченко Єйна Мордкович, Копиловський А.А.
- Бакалія – Брискман Д.Х., Брискиан Є.Д., Бройдо Ш.Г., Кисиленко Лейві Азріл., Котляр Єля Авр., Кренцель Д.Г., Патлах І.Ю., Пієвський М.А., Роговий Лейб, Тафіпольський Б.І., Тафіпольський Т.І., Епельбейм А.
- Винна лавка №988, винно-гастрономічні товари – Ріхерд Єлизавета Василівна
- Галантерея – Ворченко Х.М., Бройдо Ш.Г., Гройсман Хая
- Залізно-скобяні товари – Бриксман Є.Д., Пієвський Мошко, Епельбейм А.М.
- Шкіряні товари – Борченко Е.М., Осадчий Хаїм, Патлах А.Ф., Ямпольський Х.М.
- Лісові склади – Штенберг Ш.М., Ямпольський Ф.
- Мануфактура – Бройдо І.Г., Городецький Х.Д., Патлах Х.
- Млин – Ямпольський М.М.
- М’ясна торгівля – Патлах Фішель
- Канцелярські товари – Борченко Хаїм – Єйна
- Плаття селянське – Нерубай Бенц
- Постоялий двір – Ліщинський Арон
- Посуд – Бройдо Шулім
- Риба – Шир Дувим
- Сіно і овес – Ліщинський Арон
- Хліб – зерно – Ямпольський Гершко, Ямпольський Меєр, Ямпольський Хаїм
Євреї в містечку мали свою міщанську управу, головою якої свого часу був Ямпольський Аврум, членами: Ямпольський Хаїм – Мойше та Роговий Хаїм – Іона.
Також діяли дві синагоги, хедера (школа). Германівка була центром єврейського кагалу. Останнім рабином Германівки був Ісаак – Айзек Вольфман, до нього Єфраїм – Фроїм, його батько, а до цього дід – Хаїм – Цві.
На 28 липня 1919 року за довідкою від міщанської управи містечка і списками, які до неї додаються, в м. Германівка проживало 866 євреїв.
Все змінилося 28 серпня 1919 року.
Із спогадів германівського краєзнавця І.К.Войтенка:
« Так добре злагоджене віками життя місцевого населення з населенням єврейським, було ганебно порвано 28 серпня 1919 року, в той час, коли майже все доросле місцеве населення було на традиційному «храму» в с. Семенівка – днем налетіла на містечко кінна банда Д’якова (родом з села Янівки – Гороховатки, з кінного загону банди Зеленого), і по звірячому вирізала декілька сот євреїв, не минаючи ні старого, ні малого. Кращі будинки і магазини підпалили, і з сумом згадую видовисько вечора того дня, щось подібного до сумної картини «Гайдамаки».»
Розповідь свідка тих подій Лариси Петрівни Мерщій ( уривок зі спогадів)
«…. Германівка мого дитинства і юності раєм постає у моїй пам’яті. А з роками розумієш, що раю на землі бути не може. Так і у Германівці настали страшні часи. Особливо трагічні були єврейські погроми. По селу пронеслася, як вихор, банда Д’якова. Наробили вони лиха: порізали, порубали дітей і дорослих, не жаліючи нікого. Пригадую як у нашій хаті переховувалась стара єврейка – аптекарка. А на подвір’ї, між сусідською повіткою і нашою копицею сіна, як у норі, ховались ще декілька євреїв. У березі, під Красною Слобідкою, в очеретах переховуються перелякані сусіди і я ношу їм їсти. А коли відгриміли постріли і затихли крики, сільська управа посилає підводи, звозити на кладовище посічених євреїв. І від веселого, багатого містечка залишились руїни.»
Дані Червоного Хреста:
№ 96
Сводка материалов Отдела помощи погромленным при РОКК на Украине о погромах отрядом атамана С. Дьякова в м. Германовка Киевского уезда 28 августа и 15 – 18 сентября 1919 г.
Не ранее 19 сентября 1919 г.
Из материалов Красного Креста
Поступило в Редакцию
в октябре 1919 г.
І.
Погром 28 августа
Показание Ионы Мордкова Берченко
Местечко находится в 50 верстах от Киева, вблизи Василькова. Еврейского населения – 250 семейств (около 800 душ).
О последнем погроме в Германовке могу сообщить только со слов других, так как я сам не был в Германовке во время погрома.
28 августа н. с. Ворвалась в наше местечко банда под предводительством Дьякова. Последний сейчас же созвал сход местных крестьян, на котором произнёс речь, содержания которой не знаю, но надо полагать, что она была погромного характера, потому что, как передают, в конце своей речи он обратился к своим парням с призывом прогуляться по местечку. Они ходили из дома в дом и резали своими саблями всех без разбору, мужчин и женщин, а потом их убивали. Многим жертвам бандиты отрубают голову. Резня продолжалась 4 дня. Насчитывают до 120 – 150 убитых. Некоторые еврейские дома были подожжены.
Петлюровские войска, проходившие до того через наше местечко, никого не трогали.
Следует остановиться на отношении местных крестьян к происходящим событиям. Они попытались было заступиться за евреев. Некоторые из них взяли к себе на квартиру под свою защиту своих знакомых евреев. Бандиты стали им угрожать, что в случае защиты ими евреев, они расправятся с ними. Это подействовало на крестьян, и они стали отказывать евреям в защите. Через несколько дней после ухода банды вошли в местечко регулярные войска Добрармии. Еврейское население продолжает и по сей день быть терроризированным. Избиения и грабежи продолжаются. Передают, что убит еврейский юноша Патлах.
Все евреи, оставшиеся в живых, разбежались, кто куда мог. В самом местечке их осталось немного. Положение отчаянное. Их не выпускают из местечка. Крестьяне боятся дать им приют, чтобы самим не пострадать из-за них (некоторые крестьяне, приютившие у себя евреев, были ограблены бандитами). Показаться на улице рискованно. Солдаты избивают всех встречных евреев. Солдаты ходят по еврейским квартирам, раскапывают землю, разбивают стены, печи в поисках денег и других ценностей. Несчастным, измученным страдальцам некуда деваться, они прячутся по лесам, полям без пищи и крова, как живые тени в окрестностях местечка и буквально обречены на голодную смерть, если не подоспеет какая-нибудь помощь извне.
ІІ.
Погром 15 – 18 сентября 1919 г.
(Из газеты «Киевское эхо» от 19 сентября)
По словам крестьян, приехавших из м. Германовки, все еврейское население местечка, в количистве 250 чел. Совершенно уничтожено проходившим отрядом повстанцев Саввы Дьякова.
Успевшие скрыться несколько десятков человек, среди которых большинство детей – подростков, были на пути застигнуты ещё каким-то отрядом и перебиты.
Уцелел лишь один еврейский мальчик, которого окрестные крестьяне приютили у себя.
ГА РФ. Ф. Р – 1318. Оп. 24. Д. 17. Л. 131 – 131 об. Копия
Далі коли в 2012 році в Германівці на Ревиній горі було встановлено і відкрито пам’ятник євреям, які загинули під час різні 28 серпня 1919 р., до Обухівського суду звернувся житель Григорівки Володимир Мироненко і подав скаргу на Шафаренка А.М. В ній говорилося, що Шафаренко паплюжить ім’я Дьякова Василя Никоновича – командира 2-го полку Дніпровської дивізії отамана Зеленого, звинувачуючи його в єврейському погромі в м. Германівка. Сергій Якимаха, дід пана Володимира, воював разом з Дьяковим і Зеленим. І пан Володимир чи то володіє частиною архіву Дніпровської дивізії, чи то ознайомлювався з нею.
Газета « Обухівські вісті» надрукувала ряд статей під назвою «За честь імені». Це були спогади про Данила Зеленого і Василя Дьякова. Автором був Володимир Мироненко. Він стверджує, що «банда Дьякова» це загін чекістів-латишів, присланих для того, щоб підірвати авторитет Зеленого серед місцевого населення.
Суд визнав необґрунтованими його претензії до Анатолія Миколайовича, так як говорячи про погром в Германівці, ніхто не наводив фактів про участь у ньому В.Н. Дьякова, говорилось про Саву Дьякова. Підтверджених фактів або матеріалів пан Володимир не надав.
На даний час з архівних даних стало відомо, що Сава Дьяков виходець із Янівки Кагарлицької волості. І це він з членами своєї банди учинив єврейський погром в Германівці, під час якого загинуло близько 250 євреїв.
Ймовірно, Данила Зеленого більшовики просто хотіли дискредитувати в очах місцевого населення, що дуже лояльно до нього відносилось, тому і приписують приналежність банди Сави Д’якова до складу Дніпровської дивізії.
Використані джерела:
- Фонди музею Козаччини (спогади І.К.Войтенка та Л.П.Мерщій).
- Книга А. Шафаренка «Германівка – мій вічний дивокрай»
Автор: Грянка Т. І.