Вітрина VI
Неоліт (близько 6500 – 5000/4000р. до н. е.)
Неоліт – «новий кам’яний вік» – епоха появи та становлення відтворювального господарства, основою якого стали хліборобство і тваринництво. В цей час з’являються керамічний посуд, шліфовані знаряддя з каменю. Поселення на одному місці існують довший час. Однак мисливство, рибальство і збиральництво як і раніше складають значну частину продуктів харчування. На Київщині найдавніші пам’ятки неоліту представлені поселеннями києво-черкаської культури та культури ямково-гребінцевої кераміки, появу яких датують VI тис. до н.е. Вони проіснували до IV-III тис. до н.е. і стали сусідами племен трипільської культури, які з’явилися тут у другій половині V тис. до н.е.
№1. Вироби з кременю
Знайдені у Київська обл. Броварський рн. с. Соболівка, ур. Вовчужки та передані музею в 2001р. Онопрієнком В.В. (завідуючий Соболівським сільським клубом).
Оброблений рукою людини кремінь. Але не визначено точне застосування знарядь
№2. Фрагменти керамічного посуду
Кераміка була передана у 2002 р. Квітницьким М.В. та знайдена у м. Канів на березі Дніпра у біосферному заповіднику. Та у 1996 році Інститутом археології НАНУ. Дослідження 1995 року на терасі с. Віта-Поштова Києво-Святошиньського району.
Перший штучний матеріал людства – кераміка. Саме з появи кераміки розпочинають відлік нової кам’яної доби.
Ця кераміка виготовлена з глини з домішками рослинних волокон.
№3. Шліфовані кам’яні сокири
У 2002 р. з м. Київ передала Фундація «Культурна спадщина України» в особі директора Калашнікова В. І. А також дарунок Волошина М. Т. м. Ржищів у 2005 році.
Процес виготовлення сокир покращується. В неоліті вже є пласка сокира-клин, або мотика. Виготовлена з твердої породи каменю, з слідами обробки шліфування.
№4. Кістяні проколки
Знайдені Рівненьським археологічним загоном у 1989р під керівництвом Бітковської Т.Л. під час розвідки навколо Хрінницького водосховища: с. Набережне та с Хрінники Рівненьська обл..
Кістяні проколки використовувалися з часів палеоліту. Їх загострені кінцівки говорять про те, що вони слугували своєрідними шилами для проколювання шкіри тварин та зшивання.