Вітрина XII-XV
Матеріали бронзового віку
Бронзовий вік прийшов на зміну мідному, оскільки бронза плавиться легше, вироби з неї твердіші й гостріші від мідних.
Перші вироби на території Київщини з’являються у ІІІ тис до н. е. – початок доби бронзи. Що триває до кінця І тис до н.е. Саме за доби бронзи знаходять підтвердження використання дерев’яного колеса.
Протягом двох тисяч років землі Київщини стають лабораторією міжкультурних та міжетнічних контактів. Тут ямна культура перетнулась з культурою кулястих амфор, катакомбна з носіями культури шнурової кераміки. Кожна нова спільнота ніби вважала за обов’язок засвідчити свою присутність довкола київських пагорбів.
Вже в добу бронзи тут формується важливий сухопотний та водний перетин шляхів. Це був обмін металами, прикрасами, бурштином, сіллю, зерном, худобою та хутром.
Тому показово, що Київщина багата на випадкові бронзові знахідки та форми для відливу. А тому експонати на вітринах стосуються різних культурних археологічних спільнот – кулястих амфор (2500-2000 рр. до н.е.), шнурової кераміки (кінець ІІІ – початок ІІ тис до н.е.), середньодніпровської (кінець ІІІ тис до н.е), бабинської (1800-1600 рр до н.е.), зрубної (1500-1300 рр до н.е.), тшинецької (1700-1300 рр до н.е.), лебедівської (1200-800 рр до н.е.) та білогрудівської (ХІІ-Х ст до н.е.)
№1 (ХІІ). Фрагменти цідилок
Знайдені у м. Обухів
Вказують на те, що населення переробляло молочні продукти. У більшості випадків під час розкопок знаходять лише їх уламки. Очевидно, цідилки-друшляки служили для вироблення сиру.
Могли бути конусоподібні або мископодібні з денцями.
№2-5 (ХІІ), XIII, XIV. Фрагменти керамічного посуду
Розвідки музею у 2011 році у с. Халеп’я, с. Долина, с. Щербанівка та с. Трипілля.
В цілях безпеки та збереження найцінніших матеріалів на вітринах ви бачите лише фрагменти різноманітного посуду, що мав кухонне, столове та ритуальне призначення.
Вони відносяться до різних культур, що були присутні на цій території у бронзову добу.
№6 (ХІІ). Керамічні прясельця
Знайдені у с. Соболівка та м. Обухів
Керамічні прясельця використовували як тягарець, який насажували на тонку палицю з потовщенням посередині (веретено).
Вони мають округлу форму, щоб надавати рівномірності та сталості при обертанні веретена.
Прясельця є безумовним маркером ткацтва населенням. Що почали використовуватись за трипільської культури
№7 (ХІІ). Пест
Кам’яний товкач для розтирання або подріблення чого-небудь.
№8, 9 (ХІІ), 3(XV). Бойові сокири та заготовка з каменю
У бронзову добу вдосконалилось виробництво кам’яних сокир. Переважна більшість яких стає з просвердленою діркою. Це збільшувало термін її використання. Через значне поширення таких сокир, культуру шнурової кераміки також називають культурою “бойових сокир”.
№10(ХІІ), 2(XV). Відщепи з кременю
Відщепи з кременю – це уламки, відбиті рукою людини від більшого каменя ударом чи відтисканням. Вони залишають характерні сліди і часто служили заготовкою для виготовлення складніших знарядь
№1 (XV). Крем’яні вістря стріл
Крем’яні вістря стріл різнилися за формою та могли бути як для мисливських цілей, так і для битви. У період бронзи вістря до стріл удосконалюються, стають тоншими та легшими. Це збільшує їх пробивну здатність. Але про тип лука інформації поки немає.
№4 (XV). Заготовка вістря дротика.
Дротики мали більш довгі масивні вістря ніж у стріл. І очевидно призначались для кидання рукою, або ж кидалися з допомогою ремінної петлі.
№5 (XV). Фрагменти серпів (с. Трипілля).
Фрагменти серпів та реконструкція його вигляду. Слугували для збору рослин. Завдяки своїй формі, були зручнішими у використанні.
№6 (XV), на стіні. Фрагменти жіночих прикрас (бронза)
Розвиток бронзоливарного виробництва дав поштовх створення прикрас з металу. Вони стають ознакою статусності у суспільстві.
З’являються браслети, амулети, скроневі підвіски ( кріпилися на стрічках до головного убору)
Під номером 6 фрагмент прикраси спіралевидної форми, що притаманний населенню тшинецької культури
Тигель
З появою першого штучного металу – бронзи. Металургійна справа значно розвивається.
Бронза – це сплав міді й олова (інколи олово замінювали стибієм або арсеном). Температура плавлення 800—900°C.
А керамічний тигль слугував для нагрівання, висушування, спалювання, відпалу або плавлення цих різноманітних матеріалів, які потім виливалися у підготовлені форми.
Макет тшинецького святилища
Створений за дослідженнями Софії Березанської на березі Дніпра. Там вона виявила два святилища на поселенні тшинецької культури. Одне з них кругле з 4 ямами всередині і довгим ровиках, заповненим обпаленими зернотерками, їх нарахували понад 120, що говорить про культове дійство.
Макет тшинецького житла
Поселення тшинецької культури невеликі, житла наземні або трохи заглиблені, одно- та двокамерні, з відкритими вогнищами або купольними печами.в землю, покрівля двосхила. Долівка інколи вимощувалась глиняними вальками.