Всі спогади про Голодомор 1932-1933 років зібрані краєзнавицею Буренко Катериною Іванівною, що були видані в одному з розділів її книги – “Трипілля в течії віків”.
Вона разом зі школярами, членами гуртка “Юні краєзнавці” у 2000-х роках двір за двором обходили рідне село, записуючи свідчення очевидців, яких ставало дедалі менше і менше.
Чи не всі, хто давав ці свідчення вже померли. Але й тоді, деякі бабусі, які пережили голод, боялися розповідати про це, попереджуючи: «Ви ж дивіться, не називайте мого прізвища».
Ті події залишили на тілі трипільської громади і понині не заживаючі рани, бо забрали в небуття тисячі односельчан. Вражаючим є той факт, що за 4 роки війни загинуло на фронті 484 жителі села, в роки репресії , за «зеленівщини» були розстрелені більше 700 селян-хліборобів, а за період з осені 1932 по осінь 1933 року голодною смертю померло півтори тисячі трипільчан, половина з них діти…
Ці спогади тепер звучать голосами наших співробітників