Цедик Станіслав Якович
(1926 року народження, уродженець села Трипілля)
Голодомор 1932-1933 років був штучний і був направлений проти українського народу. В селі діяла бригада з місцевих активістів, Яка називалась «Червона мітла». Вони забирали в людей всі продукти харчування. Члени цієї бригади мали вуличні прізвиська: «бляхарша», «дерев’яна», «гутник», «матузна».
Вони робили обшуки в погребах, хлівах, подвір’ях , горищах та в хатах, в печах та горщиках, чи не заховали чого. Все, що знаходили забирали до останньої крихти. Внаслідок цього в селі почався голодомор. Людей в селі помирало дуже багато. Трупи померлих кожного тижня після базару возами вивозили на кладовище. Хоронили в загальній ямі, трупи людей клали шарами, притрушували соломою і засипали тоненьким шаром землі, томущо на наступний тиждень буде наступна партія небіжчиків. І так тривало цілий рік. Вимирали люди цілими сім’ями. Якщо заходити на кладовище знизу гори там було 20-метрова яма в якій хоронили в одній стороні дітей в іншій дорослих.
Ще пам’ятаю, що на базарі продавався гарячий хліб. Голодні люди купували його, їли і помирали від завороту кишок. Коли базар розходився то під’їжджав віз і відвозив померлих на кладовище.
Трипільцям ще пощастило, що вони жили на березі Дніпра. На весні люди ловили рибу, збирали молюсків, їли яйця чайок, коріння, квіти та листя різних трав. Так і жили. А от людям, що жили в степових селах було набагато важче.
Жовтень 2007 р. Записав Сіволапов Віталій