Олендарєва Марта Павлівна
(1922 року народження, уродженка с. Отенківка Дніпропетровської області)
В 1932-33р. мені було 10 років. Сім’я жила бідно, але її примусили вступити до колгоспу. В колгосп забрали худобу, інвентар, люди там тяжко працювали, а плати ніякої не отримували. Запаси зерна в цей рік примусили здати, навіть дрібні запаси харчів, які в людей були, активісти забирали не дивлячись на дітей. Почався голод. Люди їли котів, собак, греків, пацюків.
Коли нічого живого не лишилось, пухли і помирали на ходу. В хатах було багато мертвих, яких було нікому ховати. Живі були не в змозі всіх ховати. Живі були не в змозі всіх поховати. Моя баба, материна мати, померла з голоду, її знайшли в хаті зовсім роздягнутого. Бо живі, які ще мали сили (не всі звичайно) грабили мертвих і продавали награбоване. Були чутки, що зникали діти і їх поїли. В Павлограді на базарі продавали їжу в людського м’яса, тих хто це робив переслідували і судили.
Моя сім’я втекла на Донбас, де ще можна було щось зробити. Мій батько, тесляр, одержував на картку 0.5 кг більше хліба на всю сім’ю на день. Білий хліб навмисно пекли, щоб люди не могли відчути втамування голоду. Ми діти ходили по полях і збирали мерзлу картоплю, ловили ховрашків, горобців, рвали лободу з якої пекли «млинці». Коло громадських їдалень збирали мерзлі лушпинки і дуже були раді, коли знаходили товстеньку лушпинку. Батько мій опух з голоду, ледь не помер. Врятувало нас те, що мати здала в магазин «Торсин» золотий хрестик і сережки за декілька кілограм борошна. А в кого нічого було здати, або продати з речей помирали.
Померлих звозили в одну яму і ледь прикидали землею. Збирання трупів було визначено заздалегідь, виділялись для цього люди, які могли ще хоч як рухатись. Збирачам виділяли дещо з харчів.
Нам, малим, було не до іграшок і гуляння. В нас була одна думка: що б поїсти. Ходили просили милостиню в людей. Але і в них не було чого їсти.
В 1933 році вродило гарно зерно. Люди ходили на полях, їли сухе зерно і помирали від завороту кишок.
Листопад 2007 р. Записала Маляка Аня