Чигирин Надія Севастянівна
(1914 року народження корінна трипільчанка)
Я, корінна трипільчанка, наша хата стоїть коло кладовища. Той страшний 33-й добре пам’ятаю, страшний голод був тоді, нам трипільцям, трохи було легше, тому, що жити коло Дніпра, риба, молюски, луг, щавель, спасалися цим. Але в Трипіллі в той час дуже багато померло людей. Пам’ятаю,як кожного дня, вранці, люди стягували до нашої клуні і клуні сусідів душ по 10 померлих, а тоді через днів два-три, коли вже запах почав іти, підводами звозили на кладовище і закопували в братські могили. Могила ця була вирита коло каплички, в якій була похована дуже багата людина, там горіли лампадки вона була багато оздоблена. Розрушили її десь в 1933-34 роках. Пам’ятаю сім’ю Хоменчука Терешка четверо членів цієї сім’ї померло – залишилась одна дочка. Сусідка Терпило Тетяна теж померла від голоду…
Листопад 2002 р. Записала Буренко К. І.