Спогади про Голодомор. Трипілля

Глобенко Катерина Іллівна

(19 серпня 1922 року народження, уродженка с. Трипілля Обухівського району)

Пригадую, як восени 1932 р., у хату зайшли два дядьки у рижих довгих по коліна піджаках. На лівій руці широка червона пов’язка. У руках залізні ціпки на кінці загострені. І почали штрикати по всіх кутках, то нічого не знайшовши так і пішли. Був у нас у Трипіллі канібалізм.

У мене є фото, де батько Григоренко (Сивирин) зарізав своїх хлопчиків Іллюшу і Миколку. А старший, син уже за баланду в колгоспі робив, було йому 14 років. Прийшов до додому, а батько схопив його і хотів вбити, тоді він вибив вікно і втік. Потім батька забрали і він більше не вернувся.

В 1947 р. баба Дерев’янка зарізала свого діда і їла, це було коло рибколгоспу.

Нам матері завжди казали, щоб ми з двору не виходили і не попали на котлети.

У нас була корова.

Глобенко Ілля Данилович (мій батько) казав матері: «Не смій за молоко щось виміняти, бо порубаю. Рятуй людей!» У нас на столі стояла кружка і глечик з молоком. Мати наливала кружку молока всім хто приходив. Хліба не було. Батько  їздив достав віку, де яка чечевичка і роздавав голодним людям, бо був бригадіром. Його репресували в 1939 році і розстріляли в Биковні.

Листопад 2007 р. Записала Буренко К.І.

Читає Григор’єва Любов Миколаївна