Спогади про Голодомор. Трипілля

Ханенко Катерина Михайлівн

( рік народження – 1928, корінна жителька Трипілля (Кисилівка)

Був великий голод, тому що була організована “красна мітла”. Активісти (красна мітла), яких в нашому селі налічувалось до 20 осіб вимітали, вигрібали все, що було в людей по приказу з верхів. З людей викачували весь хліб. Щоб не вмерти з голоду і якось вижити, люди парили гречану полову, копали ожину, їли коріння, різне лушпиння. Але все ж таки багато людей померло. Люди мерли, ідучи по дорозі. Було організовано пару чоловік і віз для того, щоб підбирати трупи по дорозі. Їх звозили в одну яму, але не закидали землею, бо на другий день кількість жертв збільшувалась. Навіть в деяких сім’ях мати їла своїх дітей.

Померла сім’я Лівирантів. Вони наїлися тієї ж полови. Сім’я Колесників також померла від голоду. Три доньки померли в Дзюбенка Лавра та Оксани, які поховані на городі в одній ямі. Багато дітей батьки завозили в Київ, залишали під будинками та магазинами, потім їх підбирали і поселяли в притулок, де вони мали вижити: це такі як Овчаренко Пріська, завезли трьох дівчаток, які повернулися, розшукали матір, з них дві приїхали до рідної хати, а одна так і не захотіла бачить рідну матір і свою оселю. Таких було багато хто рятував життя своїх дітей від голодної смерті. Голодомор був великий тягар на селян. 

Це був штучний голодомор, щоб вигубить народ голодною смертю. Це був приказ з верхів.

Листопад 2002 р. Записала Анопрієнко Олена

Читає Шіліна Тетяна Михайлівна