Спогади про Голодомор. Трипілля

Кравченко Поліна Дорофіївна

(1915 року народження корінна жителька с.Трипілля, ветеран праці)

Страшний голод був. Мені було 17 років і я все добре пам’ятаю, про ті страшні часи. “Червона мітла” все в людей повигрібала. Я на той час працювала свинаркою в сільгоспартілі ім. Петровського. І це, мабуть, врятувала і мене і маю сім’ю, врятувала я свою сім’ю свинячим лушпинням. Ті, що робили в колгоспі, отримували на пайок віку або чечевицю, пізніше давали по 200 грам хліба. Так і жили, голодували страшно. Ой, Боже ж мій, скільки того люду померло в ті роки страшні, що і перерахувати не можна. В нашій сім’ї помер мій брат – Олексенко Ігнат Дорофійович його син – Олексенко Петро Ігнатович, моя мати Кравченко Тетяна. Померли наші сусіди Іванченко Оришка Минівна, Іванченко Галина, Солошенко Грицько. Страшно було дивитись як з дитячого будинку в селі, кожного дня везли на кладовище мертвих дітей. В 1932 році їх там було чоловік 200, а на кінець 33-го одиниці лишились. Дай Боже, щоб більше такого не пережити!

Листопад 2002 р. Записала Буренко К. І.

Читає Дмитренко Ірина Йосипівна