Сладкий Василь Іванович
(1940 року народження, уродженець села Трипілля)
В моєму роду від голоду в 1932-33 роках померло сім членів моєї родини.
В сім’ї матері Дзюбенко Агафії Максимівни було четверо дітей. У 33-му померли її мати і батько, а також брат Іван. В той страшний рік померло троє її дядьків по материній лінії. Залишились сиротами троє сестер, яким чудом вдалося вижити.
Єдиною цінністю в сім’ї була велика срібна таця, яку здали у Києві в магазин «Турксін», за виручені гроші купили трішки борошна та гречки. В те борошно добавляли полову, товчену кору дерев, їли все. А по весні їли цвіт акації, квіти калачиків, красольок, васильків.
В сім’ї мого батька Сладкого Івана Петровича в 1933 році померла мати, залишилось сиротами семеро дітей. В ті тяжкі часи найменших дітей двоє близнят залишили на вокзалі в Києві в надії, що хтось підбере і не дасть померти голодною смертю.
Жовтень 2007 р. Записав Сладкий Валерій